Знання людині потрібні для розширення її світогляду. Саме знання допомагають людині жити та розвиватися як особистості.А й справді, знання – це сила, яка допомагає відчиняти двері будь-куди, тобто можливості. Але людина, яка не прагне до пізнання, ніколи не побачить всю красу та велич світу, не зможе відчути їх на собі.Ми вживаємо їжу для підтримання гарного самопочуття та одержання енергії. Знання ж – це живлення для нашого мозку та наших думок. І, як і їжу, їх необхідно постійно добувати. А також потрібно завжди мати на увазі, що «знання – це ще не розум…». Можна багато чого знати, але не використовувати це, і саме тоді всі добуті знання дорівнюють нулю.Знання можна віднести до одного з найбільших скарбів людини, скарб, ціну якого визначає сама людина. Щоб заволодіти ним, потрібно постійно вчитися, цікавитися новими речами, не боятися відкривати сторінки нової книги. І пам’ятати, що «чого б ти не навчався, ти навчаєшся для себе». Ти і тільки ти обираєш для себе шлях, по якому йти. Знання допомагають людині дістатись свого джерела, а не насолоджуватись чужим.<span> </span>
Веселое красочное лето, и осень стала хозяйкой в лесах, полях, на речках и прудах. Утром уже непривычно холодно, а днем еще, словно в память о лете, солнышко весело пригревает. Во всем чувствуется прохладное дыхание осени.
Серое небо все чаще покрывают низкие и тяжелые облака — моросит надоедливый дождик. Деревья сбросили свой наряд. Старый дуб скрипит на опушке, как будто задумался перед продолжительным зимним сном. А возле покрытого мхом пенька выстроились в строку ровненькие и стройные опята. Пожелтевшая трава припала к самой земле.
Все это и является признаками прекрасной поры года, воспетой в песнях и написанных в стихах. За это я и люблю эту незабываемую, прекрасную, золотую пору года осень !
Переведи на Украинский!
Ми живемо в дуже неспокійному світі, у якому зникають духовні ціності. Часто доводилося ставати свідком брехні, злочиності , вульгарності, люди потерпають від своїх вчинків. Невже нашому суспільству не зрозуміло, що нам надається лише один шанс ,щоб жити.
Чому світ такий жорстокий ? Я постійно задаю собі це питання. Із ненавистю наповнена людська душа. Син цурається батька, мати- зозуля відмовляється від свого дитяти. Влада і гроші цінуються понад усе. Нищаться одвічні людські ціності, наче відходять у небуття такі почуття, як совість, честь, благородство.
Не треба далеко ходити. Потрібно залишитися у храмі власної душі. Скоро там буде порожнеча.
Я важаю, можливо моя думка і хибна, що в житті все повинно бути в своїх межах. Головне бути впевненим у своїх можлтвостях.
Але не можу втриматись від зневаги, коли бачу людську ваду , таку як егоїзм. Байдужість , холодність- це гірші риси людини бо саме в них народжується жахливий злочин. Звісно всі ми не без гріха . Потрібно з повагою ставитися до тих людей, які змінюють свої недоліки на хороші якості. Давайте , перемагати свої недоліки, цінувати людей і світ стане кращим!
Чотирнадцять додати п'ятнадцять дорівнює дев'ять