«Гуси-лебеді летять» Стельмах планРозділ 1Лебеді летять.Розповідь діда Михайлика про прихід весни і ключі сонця.Зустріч з дядьком Себастіяном.Лист від батька Михайлика.Прогулянка хлопчика з Петром до лісу.Розділ 2Любов Михайлика до книгиЇжа для орачівКнижечкаДивимось дивоБабське чаклування.Розділ 3Якимівська загорожаЧорнява дівчина біля воринняРозмова з дівчиноюПрощання з любоюДелікатність дідусяМій сонРозділ 4Намотування вітряків«Космографія» — незрозуміла книгаБосонога ярославнаПродаж корови заради навчанняРозділ 5Розповідь про гриби«Тарас Бульба» — книга від попаЗнахід маремухи і сироїжокПісня про гайМолоденькі червоноголовціРозділ 6Гостювання Михайлика у дядька Себастіяна.Повернення Порфирія з банди.Скарги Юхрима Бабенка на дядька СебастіянаВимога Юхрима Бабенка отримати на себе характеристику від дядька Себастіяна.Читання дядьком Себастіяном характеристики на Юхрима БабенкаРозділ 7Повернення Михайлика з дідом додому вночіЗустріч подорожуючих з червоноармійцями.Хвороба і смерть дідуся.Сум бабусі за дідусемПохорони бабусі.Розділ 8Сум Михайлика за померлими старими.Зустріч хлопчика з ЛюбоюПриїзд батька Михайлика.Михайлика приймають до школи у другий клас.Батько купує сину чоботи. Розділ 9Оголошення про першу театральну виставу на селі.Намагання Михайлика потрапити до театру;Допомога дядьки Себастіяна.Перегляд театральної вистави в селі.Від’їзд Мар’яни з козакомЗвернення Мар’яни до Михайлика про важливість навчання.Михайлик з Любою йдуть до школи.
Головна проблема твору-братовбивство,оскільки Сава вбиває Михайла,через землю,адже боїться,що батько не залишить йому землю у спадок,а віддасть Михайлу.
Через це він вирішує вбити Михайла
Поява козацтва породила козацьке бароко)
4.1. Толя — син хазяїна будинку. 4.2. Опис зовнішності Толі. «Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Ходив завжди чистенький, чепурненький, на двір він виходив боязко, ніколи не розбишакував», «…штанці на ньому бархатові, оченята не то чудні, не то винуваті, не то злякані», «випещені ніжки». 4.3. Риси характеру і поведінка героя:
а) тендітний; («…чистенький. Ніжний, з щічками, як проскура»)
б) богобоязливий; («…тихенько хреститься й блідніє…»)
в) самоповажний; («…він терпіть не міг, як йому цей Федько говорив: «Толька». Наче він йому товариш», «…кричати на вулиці не личить благородним дітям…»)
г) брехливий; («Неправда! Неправда! — ще жалібніше і з страхом забився Толя. — Я не хотів іти, а вони мене потягнули на річку. А потім Федько узяв і пхнув мене на кригу… Спитайте всіх…Я не винен»)
д) байдужий до горя інших; («Коли Федькова труна сховалась за рогом вулиці й не було вже нікого видно, Толя одійшов од вікна, перекрутився на одній нозі й побіг гратися з чижиком»).
е) підступний; («…чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він його виграв у Федька»)
4.4. «Лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка». (Народна мудрість про героя). «
Образ Толика — панської дитини, яку оберігали від будь-яких труднощів, протиставлений образу Федька. Це протиставлення виявляється і в портретних характеристиках, а особливо через поведінку в критичній ситуації. Толя сам напросився на крижини, бо його мучила заздрість до Федька, але зізнатися в цьому своїм батькам він побоявся. Толя сприймає благородний вчинок Федька як належне, його не мучить сумління, що він обманув, звалив свою провину на товариша. Коли Федько помер, Толик навіть не прийшов попрощатися з ним, лише байдуже спостерігав з вікна за похоронною процесією. Засобом характеристики цього героя є й фінальний епізод: Толя приходить до матері Федька забрати чижика, хоча Федько виграв суперечку і цей чижик уже йому не належав. За допомогою виразних деталей автор дає зрозуміти нам, яка людина виросте з цього Толика.
Фантастика та пригодницькі романи — улюблені твори будь-якого підлітка. Мабуть, кожен хлопець з нашого класу мріє про такі подорожі, як у Робінзона Крузо з роману Даніеля Дефо або у Діка Сенда з "П'ятнадцятирічного капітана" Жуля Верна... Хочеться пройти і по заплутаних шляхах пригод Шерлока Холмса з оповідань Артура Конан Дойля, але розумієш недосяжність своїх бажань...
Та коли береш до рук книгу Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки", розумієш, що і ти частенько разом зі своїми друзями опиняєшся у подібних ситуаціях веселих пригод. Незвичайні події, які відбуваються з головними героями — Явою і Павлушею, захоплюють, переносять читача до Васюківки аж у "метро" — до станції "Клуня" — станції "Крива груша", де борсається нещасна свиня Манюня. Без сліз і сміху читати "Тореадори з Васюківки" неможливо!
Здається, що я знайомий з цими хлопцями вже кілька років!
Павлуша і Ява ("насправді його Іваном звати") — "найкращі друзяки і напарники". Гострий на язик дід Салимон каже про них: "Одно... Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні".
Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них "слава... гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня".
Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні "штуки — викаблуки". За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити "пугутькало" в клубі під час лекції на тему "Виховання дітей у сім'ї", влаштувати бій биків з головною "героїнею" коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки...