1. Г) 2. В) 3. А) 4. В) 5. Г)
Мова – це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.Українська мовна традиція сягає докняжих далеких часів.Наша українська мова – це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість.Поет схвильовано писав про державну мову України:Вона, як зоря пурпурова, Що сяє з небесних висот. І там, де звучить рідна мова, Живе український народ.
Багатій багатий,а бідняк бідний.Весело було влітку,але настала осінь.
<span>Скласти речення зі словами: неволя, незгода,неправда, необережність (<span>щоб в одному писалося разом, а в іншому - окремо) пропоную так:
1. У неволі дитинча панди не зазнало ніяких нещасть, які могли зустрітися їй у живій природі. / Не воля, а рабство спіткало заробітчанина на чужині.
2. Між мною і моїм товаришем відчувалась незгода. / Не згоду, а заперечення висловив солдат.
3. Усякими правдами й неправдами учень намагався отримати гарну оцінку. / Не правда, а брехня лунала з його вуст.
4. Необережність на воді може призвести до трагедії. / Чоловіком керувала не обрежність, а недбалість. </span></span>