На світі є багато місць. Але на мою думку саме красиве - це Чорне море. Коли я на ньому була,я була здивована великою кілкісттю пташок и красивими хвилями. Ці хвилі милували мені око. Коли настав час їхати додому,меня здалося що саме будинок у моря моя рідня хата. Меня не хотілося повертатися в свое сіре й байдуже життя. І саме та мить,колі автобус уже був поза межами моря,я відчула самоту. Я сподіваюсь,що наступного літа я повернуся туди вдруге.
Люба моя матусю!
Хочу тебе попрохати. Купи мені будь ласка лижі. Я буду слухняна обіцяю тобі..Я тебе люблю.
Ліс постає перед нами сонний і наче змертвілий. Не ворушаться віти, лише
поблискують у сутінках краплинки роси. Передвісником ринку виступає
небо: «...воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од
радощів». На дотики його блідого сяйва озиваються «збуджені листочки», а
потім вже й комашня. Плином лине у вишину радісне щебетання птахів!
Зачаровані лісовим концертом тварини уважно прислухаються, поринають «у море лісових звуків».
Аж ось як кульмінація з'являється на обрії сонце, освітлює ранковий ліс, засипає самоцвітами дерева та галявини