"Только один человек на судне не был американцем по происхождению. Негоро, выполнявший на «Пилигриме» скромные обязанности судового кока, родился в Португалии. Впрочем, и он отлично говорил по-английски. После того как в Окленде сбежал прежний кок, Негоро предложил свои услуги". - Так Негоро попал на корабль.
ФЕÉРИЯ
Женский род
1.Театральная пьеса сказочного содержания, требующая пышной постановки.
2.переносное значение:
Волшебное, сказочное зрелище.
*********************************
ХАРАКТЕРНЫЕ ЧЕРТЫ
1. Драма - самый древний род литературы, из той же древности исходит его главное отличие от других - синкретизм, когда разные виды искусства объединены в одном (синкретизм древнего творчества - в единстве художественного содержания и магии, мифологии, морали).
2. Драматические произведения - условны.
Пушкин говорил: "Из всех родов сочинений самые неправдоподобные - драматические".
3. В основе драмы лежит конфликт, событие, разыгрываемое действием. Сюжет образуют события и действия людей.
4. Специфика драмы как литературного рода состоит в особой организации художественной речи: в отличие от эпоса в драме отсутствует повествование и первостепенное значение приобретает прямая речь героев, их диалоги и монологи.
Драма не только словесное (реплики "в сторону"), но и постановочное действо, поэтому важна речь героев (диалоги, монологи). Еще в античной трагедии важную роль играли хоры (выпевая мнение автора), а в классике эту роль выполняли резонёры.
"Нельзя быть драматургом, не обладая красноречием" (Дидро).
"Действующие лица в хорошей пьесе должны говорить афоризмами. Эта традиция идёт издавна" (М. Горький).
5. Как правило, драматическое произведение предполагает сценические эффекты, быстроту действия.
6. Особый драматический характер: необычный (осознанные намерения, сформировавшиеся мысли), сложившийся характер, в отличие от эпического.
7. Драматические произведения - небольшие по объёму.
Бунин заметил по этому поводу: "Приходится сжимать мысль в точные формы. А ведь это так увлекательно!".
8. В драме создаётся иллюзия полного отсутствия автора. От авторской речи в драме остаются только ремарки — краткие указания автора на место и время действия, на мимику, интонацию и т.п.
9. Поведение персонажей - театральное. В жизни так себя не ведут, и так не говорят.
Вспомним неестественность супруги Собакевича: "Феодулия Ивановна попросила садиться, сказавши тоже: "Прошу!" и сделав движение головою, подобно актрисам, представляющим королев. Затем она уселась на диване, накрылась своим мериносовым платком и уже не двигнула более ни глазом, ни бровью, ни носом.".
***************************************
<span>
У трагедії «Гамлет» (1601) Вільям Шекспір, переробивши сюжет
середньовічної легенди і старої англійської п'єси про принца Амлете,
відобразив трагедію гуманізму в сучасному світі. Гамлет, принц данський,
— прекрасний образ гуманіста, який зіткнувся з реальним світом, де
панує обман. Підступне вбивство батька Гамлета розкриває перед сином те
зло, яке панує у державі. Помста за вбивство батька для Гамлета
перетворюється на синівський обов'язок, кровну помсту. Гамлет не може
змиритися з існуючою несправедливістю. Жадання помсти стає для нього не
просто особистою справою, а переростає у велике історичне завдання —
відновлення справедливості у країні.
Проте в цій боротьбі Гамлет докоряє собі за повільність і
бездіяльність. Іноді висловлюється думка про те, що Гамлет — не вольова
людина, а мислитель і спостерігач, який не здатний на рішучі дії. Але це
не так.
В образі головного героя показана та сила почуттів, якою вирізнялися
люди епохи Відродження. Він важко переживає загибель батька і зрадницьке
заміжжя матері. Гамлет любить Офелію, але не знаходить поруч із нею
щастя. Його жорстокість і образливі слова свідчать про силу любові до
Офелії та розчарування.
Гамлет відрізняється благородством, він мислить і діє, виходячи з
високих гуманістичних уявлень про людину. Саме такими високими
моральними вимогами до людини пояснюється його стан, який є результатом
зіткнення з навколишнім світом брехні, зла, зради і блюзнірства.
Гамлет здатний на міцну і вірну дружбу. У своїх переконаннях він
стоїть осторонь від феодальних уявлень. Людей він цінує за особисті
якості, а не за статус у суспільстві. Єдиним його близьким другом є
студент Гораціо. Гамлету властиве зневажливе ставлення до царедворців,
проте він знаходить багато загального з людьми мистецтва — акторами.
Його любить народ, про що з тривогою говорить король.
Гамлет — людина філософської думки. В окремих фактах він уміє бачити
вираження загальних явищ. Але від активних дій його утримує не
здатність до роздумів, а ті нерадісні висновки, до яких він приходить у
результаті роздумів над тим, що відбувається навколо. Все, .що
відбувається при дворі, приводить Гамлета до узагальнених висновків про
те, хто він, яке він займає місце у світі і що він може змінити. Якщо у
світі є можливим нерозкритий і непоправний злочин, якщо в ньому гинуть
справжні відчуття, зокрема чесність, вірність, любов, дружба,
справедливість, то світ перевернувся. Світ уявляється Гамлету або
городом, який заріс бур'яном, або в'язницею з жорстким режимом і
контролем. Гамлет називає світ «буйним садом», плодами якого є зло і
підступність. Він заявляє своїм товаришам, що Данія — в'язниця і весь
світ — в'язниця. А у відомому монолозі «Бути чи не бути» Гамлета
ставиться під сумнів цінність життя. Перераховуючи всілякі нещастя
людини, він зображує звичаї суспільства. Дійсність він сприймає як
нестерпно важку ношу для людини, але йому доводиться терпіти гніт
вседозволеності.
Гамлет вражений не тільки злочином Клавдія, але і всією системою
чужих йому принципів життя і моральних норм. Гамлет усвідомлює, що не
може обмежитися однією тільки помстою, бо помста за зрадницьке вбивство
Клавдія не змінить світу, не поверне світові дійсні цінності. Гамлет не
заперечує помсти, але разом з тим усвідомлює, що його мета набагато
ширше — він прагне протидіяти злу в усьому світі.
Грандіозність завдання і неможливість його втілення пояснює всю
складність внутрішнього світу Гамлета і визначає його дії. У житті
«нечесної гри», в якій можливий обман і підлість, він не може знайти
собі місце і не може знайти методи боротьби з несправедливістю. Масштаби
зла гнітять Гамлета, викликають у ньому розчарування, усвідомлення
власного безсилля. Людина і світ сприймаються Гамлетом зовсім по-іншому,
не так, як раніше.
Таким чином, Гамлет стикається не з випадковим злом, не з одиничним
ворогом, а з цілим ворожим суспільством. І саме тому, що йому
відкриваються закони цього суспільства, він відчуває недостатність
власних сил у боротьбі зі злом. Сюжет трагедії «Гамлет», навіяний
соціальним пристроєм Англії того часу, але значення цієї трагедії
виходить за рамки певної країни і певної історичної епохи. Зображена у
трагедії картина пригноблення і тиранства, процвітання підлості та
брехливості, на жаль, є характерною для всіх часів. Тому трагедія
великого драматурга не втрачає своєї актуальності до наших днів. А образ
Гамлета є вічним образом благородного і самотнього борця зі злом.
</span>
Михаил Юрьевич Лермонтов родился 3(15) октября 1814 - 15(27) июля 1841г. Он был писателем, поэтом и художником. Почти всю жизнь провел с бабушкой в усадьбе, в Тарханах . После домашнего обучения начал учиться в пансионе - университете в Москве (1828-1830). Далее он обучался в Московском университете(1830 - 1832). В 1834 году начал служить в Гусарском полку ( Царское село).
Когда же он начал писать первые стихи и написал стихотворение " Смерть поэта" (1837), за это был отправлен в ссылку. Во время пребывания в кавказской ссылки, творчество М. Ю. Лермонтов входит в рассвет : кроме литературы , он занимается еще живописью.
Вторая ссылка . За дуэль с французским послом Э. Барантом поэт снова отправлен в ссылку па Кавказ (1840).
Последняя дуэль. Возвращаясь с о второй ссылки, Лермонтов встретил своего товарища Мартынова. Тот оскорбившись на злую шутку Лермонтова, вызывает Лермонтова на дуэль. 15(27) июля 2841 года на этой дуэли погиб.