-привіт!
-привіт!
-що ти тут робиш?
-та ост мени у школі задали прочитати один із творів Лесі Українки,не можу знайти.А ти що тут робиш?
-я теж прийшла купити книжку,“Кайдашева сім'я “ задали на среду.А давай я тобі допоможу ?
-Ооо...дякую,це дуже нарна ідея!
-давай пійдемо кудись погуляти після крамниці?
-я тільки за!
-ну тоді до зустрічі!
-бувай (до зустрічі,авірідерчі сцука))))))
Мой дом очень большой.В нем есть кухня,зал,и две комнаты.кухня у нас очень большая,потомучто у нас в доме не один повар.зал тоже большой потомучто часто к нам приежает много гостей.
Дурник
Сталося це давно... Може, двадцять років тому, може, п'ятдесят, а може, й не було такого ніколи, але старі люди кажуть, що це чиста правда. Хочеш - вір, хочеш - не вір, але слухай та не перебивай.
Жив собі на селі хлопець, Грицько його звали. Все б добре, але мрійливий занадто був хлопчисько. Дуже любив хмаринки роздивлятися, все дивився у небо. "Чого ти там загубив?", - питають у нього. "Літати хочу", - каже. "Щоб вище за хмари, швидше за вітер!" "Ото ж дурник! Навіщо тобі літати, хіба ти птах?"
Дурник-не дурник, але вчився він краще за всіх, і з бібліотеки не вилазив. Всі книжки там перечитав. І якось знайшов він там книжку якусь, всюди з нею ходив. Читав і креслив щось у зошиті.
"Що ти там малюєш?" - питають у нього. "Крила", - каже. "Літати хочу". "Нічого у тебе не вийде", - казали йому. "Кидай вже про дурниці мріяти, берись до роботи". Але Грицько все одно мріяв і потайки щось лагодив у хліву.
І ось одного разу виперся він на дзвінницю церкви, щось причепив до спини - та й зістрибнув униз! Наші всі аж зойкнули. "Розіб'ється ж! Хоч і дурник він, але ж шкода буде!".
Але ж не розбився хлопець: полетів він, підхоплений вітром, далеко-далеко. І не розбився, ти ж диви! А потім, кажуть, поїхав він до міста вчитися, вивчився і став пілотом.
Осінь
В цьому році осінь у нас не задалася, цілими днями йдуть дощі, і листя вирішили не жовтіти, і не лежати золотим килимом під нашими ногами...Але ми обов'язково дочекаємося бабиного літа, теплого сонечка та червоних кленів...Будемо бродити по опалому листю, дивуватися неправдоподібно синього неба, насолоджуватися довгими прогулянками по саду, де земля, як вкрита килимом палыми яблуками...А сьогодні будемо пити чай загорнувшись у плед і слухати шепіт дощу за вікном, що б запам'ятати цей дощовий осінній день - і нудьгувати по ньому влітку, у спеку і безвітря<span>.</span>
Милозвучна українська літературна мова
тему