Ты имеешь ввиду воображаемую историю?
Челкаш… Нищий.
<span> Он ходил босым, в старых, вытертых штанах, без шапки, в грязной ситцевой рубахе, с разорванным воротом. Он был человеком никому не нужным, у него не было друзей, грубо говоря, он был отбросом общества. Его не интересовало завтра, он жил сегодняшним днём: “Лишь бы было хорошо сегодня, а на завтра - мы подумаем завтра”. </span>
<span> Челкаш не работал нигде, его не допускали даже на гавань грузчиком, его не хотели нигде видеть. Челкаш не хотел признавать, что он – отбросок, никому не нужное жалкое существо, человек, отпустившись на “дно жизни”. От этих чувств он освобождался с помощью выпивки, но и море играло в этом большую роль. </span>
<span> На море в нём всегда поднималось широкое, тёплое чувство, - охватывая всё его душу, оно немного очищало её от житейской скверны. Он ценил это и любил видеть себя лучшим тут, среди воды и воздуха, где думы о жизни и сама жизнь всегда теряют – первые – остроту, вторая – цену. На море он чувствовал себя владыкой всего, забывал о жизни на суше… </span>
<span> Но, несмотря на нищету и т.д., Челкаш не теряет всякие человеческие качества, хотя он и вор, но душевные ценности в нём присутствуют. </span>
<span> По разговорам с Гаврилой можно понять, что Челкаш когда-то жил в деревне, у него был отец, мать, своя земля, на которой он когда-то жил и работа…Он старался никогда не вспоминать о них, но Гаврила заставил его всё вспомнить, несмотря на то, что Челкаш о них, о деревенской жизни говорил неохотно, с волнением. </span>
<span> Гаврила заставил Челкаша вспомнить всё своё прошлое, осознать, что он ничего не стоит, что он никому не нужен.…Поэтому Челкашу он чуть не нравился, но всё равно Челкаш жалел его. Челкашу было приятно лидерствовать над ним, смотреть, как он [ГАВРИЛА] боится его, страдает…. Челкаш в это время чувствовал себя человеком, лидером…</span>
І. Про що розповідає поема "Іліада"?
("Іліада" розповідає лише про один епізод з десятого року Троянської війни. Зображені в ній події містять всього 51 день. Однак поема дає максимально насичене зображення воєнного життя, по епізодах якого можна зробити висновки про тодішню війну взагалі.)
ІІ. Розповідь про гнів Ахілла та його наслідки.
(Ахілл був одним із найвидатніших вождів грецького воїнства, що було під Троєю. Одного разу він розгнівався на Агамемнона, якого обрали командуючим, за те, що той відібрав у нього полонянку Брисеїду. А відібрав Агамемнон полонянку тому, що, за велінням Аполлона, мав повернути її батькові, жрецю Аполлона під Троєю. Ахілл, посварившись з Агамемноном, йде з поля бою й скажиться своїй матері Фетиді, яка домагається від Зевса обіцянки покарати за це греків. Зевс не одразу виконує обіцянку, але потім греки зазнають поразки від троянців.)
ІІІ. Патрокл поспішає на допомогу.
(Улюблений друг Ахілла Патрокл поспішає на допомогу грекам, які потерпають від троянців. З дозволу Ахілла він вступає в бій і гине від руки одного з найвидатніших троянських героїв Гектора, сина Пріама. Це змушує Ахілла знову повернутися до бою.)
ІV. Історія могутності Ахілла.
(У пісні XVІІІ розповідається, як бог ковальського ремесла Гефест готує Ахіллу нову зброю. Тут докладно описується щит Ахілла, який мав круглу форму. У центрі його бог Гефест зобразив небо з зірками, сонцем, місяцем, а навколо нього - сцени з людського життя: сівба, збір урожаю, війна і мир, праця і свято, весілля й похорон. Усі ці сцени символізують вічний закон, що панує у всесвіті. А обрамляє все це "обід блискучий", який символізує Океан - алегорію фатуму, межі людських можливостей. Відома легенда про загибель Ахілла, якого його мати, богиня Фетида, намагалася врятувати від пророкованої під Троєю загибелі, бо він був також сином простого смертного Пелея, була встановлена, як вважають, пізніше. За легендою, Фетида купала Ахілла ще малим у водах священної річки Стікс, але тримала його за п'яту, і саме п'ята стала тим місцем, у яке вразив Ахілла розгніваний бог Аполлон. Відбулося це саме під стінами Трої.)
V. Воєнні події в "Іліаді".