Произведение «Снеговик» учит: не хвастатся что у нас есть
Снежинка- зимнее явление. Она довольно красива под микроскопом. Самое лучшее зимой,это наблюдать за этим чудом природы. Представьте себе зиму без снега. Сколько радости приносит нам первый снежок!
В басни есть мораль..........мораль той басни такова!!!!!
Однажды мы с Олькой моей подругой решили доплыть на корабле в Нью-Йорк и вот мы сели на корабль ехали 5 часов спокойно и вот! Мы начали играть с Олькой в доганялки !И мы упали за борт мы поплыли на остров который увидели! он был большой там были пальмы! Кокосы! море теплое было круто! Но мы боялись что за нами не приедят . Мы построили шалаш на ночь чтобы не было холодно! И вот уже стемнело мы улеглись в шалаш ....На следующий день мы проснулись с хорошим настроением! На нашем острове появились животные мы подружились с ними . И друг-другу помогали во всем! Так на том острове мы прожили 1 год и за нами выслали отряд спасателей! Мы не хотели уходить оттуда но нас забрали домой. С тех пор прошло 10 лет с Олькой нам видется запретили мы только переписывались в интернете. Мне уже 26 и я все еще хочу на тот остров <u>жить с Олькой и с нашими друзьями!</u>
Олег Ольжич – син відомого українського поета Олександра Олеся (справжнє прізвище – Кандиба) – прославився як поет, публіцист, вчений-археолог, історик, громадський і політичний діяч. Після 1923 року він живе і працює в еміграції в Берліні, Празі, викладає в Гарвардському університеті Америки.
У творчому доробку письменника – кілька поетичних збірок (“Рінь”, “Вежі”, “Підзамчя”), оповідання для дітей “Рудько”, публіцистичні статті, наукові дослідження з археології. Творчий стиль Ольжича як поета близький до поетики неокласицизму. Його найбільше цікавили образи минулих епох, адже він був істориком. У його поезіях оживають античні боги і герої – Андромаха, Гектор, галли; борці за волю України під синьо-жовтими стягами і ті, хто йдуть з ними на прю, борючись із “своїм невблаганним сумлінням”.
Творче кредо Олег Ольжич висловив у лаконічному за формою (усього 8 рядків) вірші “Господь багатий нас благословив”. У жодну з названих збірок цей вірш не увійшов. Він, як і ряд інших його поезій (“Пророк”, “Ясне мерехтіння кіна”…), є зразком інтелектуально-філософського осмислення буття. Поезія перегукується також із творами, у яких звучить ідея жертовності за національне визволення України (цикл “Незнаному Воякові”, “Городок 1932”). Недаремно Олег Ольжич мав славу українського націоналіста, власне, через це він і змушений був емігрувати.
Не здійснилась за коротке життя поета його мрія – бачити Україну самостійною, незалежною державою. У 1944 році Ольжич був закатований фашистами у концтаборі Заксенхаузен (неподалік Берліна). Німецьким загарбникам, як і поневолювачам з боку радянської Росії, не хотілося бачити Україну вільною. І ті, і ті готували для неї ярмо. Вона була джерелом робочої сили, багатим на природні копалини краєм, місцем, де можна поживитись плодючими землями, деревиною. Одна тоталітарна система повстала проти іншої, і в цій борні такими необхідними для самосвідомого українця стали господні “дари”, яких не зможе відняти ніхто:
Любов і творчість, туга і порив,
<span>Відвага і вогонь самопосвяти!</span>