<span>Під вагою зерна низенько схилився до землі повний колос. Стоїть високе і рівне.
</span><span> а) Жовтень припорошив сріблястим інеєм дахи будинків, листочки дерев, квіти на клумбі, гойдалку.
</span><span>б)Сонячні зайчики лоскотали каштани, берізки, яблуньки і старий, могутній дуб.
</span><span>в) В річці відбувалася чистота весняного неба, повітря , природи.</span>
Після того Юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. Чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав Юрко, він не захотів більше з ними знатися. А коли батьки запитували, чому ж Тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і вів її прогнав. Що, мовляв, од неї й слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота.
Ще задовго до від'їзду й перед самим від'їздом він бігав до річки, хотів побачити сім'ю дикої качки. Але так і не побачив. Переконував себе, що каченята вижили, але подалися в інше місце. А коли зладнали чемодани й сідали в машину, щоб їхати на вокзал, то Юрко все не хотів сідати.
Казав, що ліхтарика забув, а коли ліхтарик виявлявся в батьковій кишені, то казав, що ножик десь пропав. Усе затягував від'їзд, ждучи, чи не появиться Тося. І вона й справді появилась. Стала біля своєї хати й дивилась, як вони сідають у машину. їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась.
— Поклич її,— сказала мати Юркові,
— А-а,— махнув той рукою й одвернувся, скривившись.
— Поклич, попрощаєшся.
Але поки їхав у машині, то тільки про те й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? І, переживаючи болісний сором, був певен, що, мабуть, не підійшла б...
Вес-ня-ний(весн'аний) ( - . - = . - . = )8б, 8 зв, 3 склади, наголос на 2й склад
хо-четь-ся (хочет`с`а) ( - . - . = = . )8б, 7 зв, 3 склади, наголос на 1й склад
Матусенька - суфікс - еньк; б ратикив - суфікс - ив, можна - икив , а якщо слово братиків - суфікс - ів, або - иків