Я б порадила хлопчикові щоб він повертався додому , і не було б цієї пригоди. Він мав подумати про наслвдки своїх дій . Я сподіваюсь він зрозумів свої помилки , і в слідучий раз він подумає , і зрозуміє , до чого його дії можуть призвести )
<span>Аналогічно, для мене мій дідусь завжди був ідеалом і завжди ним залишиться. Такі люди рідко бувають, він і на роботі цілий день працював, приходив з роботи мав час щоб приділити увагу дітям, внукам, завжди готував щось смачненьке, мав великий сад, пасіку, розводив квіти, був поряд з тим справжнім головою сім'ї, дуже любив життя, тому він був і назавжди залишиться ідеалом для всієї нашої родини.
</span>В дитинстві та в підлітковому віці у нас всіх напевно були якісь кумири серед співаків, акторів і так далі.Хтось можливо старався виглядати як кумир, хтось просто брав приклад, або ця людина стала стимулом добитись чогось.
Чи є у вас зараз той, ким ви захоплюється?
Щодо до мене, то напевно як і у всіх головні люди .якими я захоплюсь це мої батьки.Можливо через те, що ще не маю своєї сім"ї, я завжди дивуюсь як мама встигає все зробити і так гарно виглядати в свої роки, а тато вирішити всі проблеми і залишатись завжди в веселому настрої.
<span>А ще особа якою я захоплююсь- це мій хресний. Він завжди є для мене прикладом мудрості, розсудливості, впевненості, доброти...А також я захоплююсь тим, що незважаючи на його статус і того, що він дійсно добився сам, він завжди залишається простою і хорошою людиною, з якою завжди приємно поспілкуватись і попросити поради.
и еще один
</span>
В мене сьогодні польовий день.Напевне я дуже польовий на звірів
У кожної людини є найпам’ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність. Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме. Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев’ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «Універсами». їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.
Чому треба вчити уроки? Гарне питання і кожен відповість на нього по своєму. Я вважаю що, як що ти хочеш чогось досягти уцьому житті, то школа та домашні завдання тобі допоможуть. Щоб щось було у житті до цього треба йти, і домашні завання, як ніхто інший нам у цьому допоможуть, бо як що у тебе щось не виходить не треба здаватися і думати, що завтра у когось спишеш, треба пробувати, старатися зрозуміти те що не моеш зробити, а як що вже зовсім замучився, можна комусь зателефонувати і попросити щоб тобі допоогли. Домашні завдання вчать нас терплячості, і прикладання зусиль.