піклується - [п'іклуйец;а] - звук -е- - з наближенням до -и-
Справжня мати нічого не пошкодує для своїх малят. Вона ніколи не залишить дитину в біді, а тим ьільше не кине її напризволяще. Мати завжди зрозуміє дитину, завжди поспішить їй на допомогу, не вагаючись, віддасть останній шматок хліба, а за порятунок дитини — навіть життя. Справжня мати невтомно піклується про своїх дітей. Хоч, на жаль, іноді ірапляються так звані матері-зозулі…
Пісня… Українська… Народна… Милозвучна… Лине віками по Україні. Чарують нас мелодійні пісні та думи.У народі говорять: «Пісня ні в злу, ні в добру годину не покидає людину». Вона з нами всюди, скільки стоїть цей світ. Лагідний материн наспів сповнений любові до людей, природи, до всього живого. Під цей спів виростали поети, композитори, філософи, хлібороби, захисники рідної землі…Був час, коли ми не шанували народну пісню як належить, не берегли. Тому багато чого втрачено, загублено безслідно.Та останнім часом з народною піснею сталося диво: вона повірила в себе, в свою силу і красу, піднялася і зазвучала на повний голос.Народна пісня — дорогоцінне надбання нашого народу. У ній завжди вчувається голос батьківщини, ніжний шепіт матусі, слово мудрої поради і золотий промінчик надії. Видатний письменник М. Гоголь говорив: «Народні пісні для України — це все: і поезія, й історія, і майбуття…»Минають століття, змінюються устрої, потрясають світ війни і землетруси, на зміну одним поколінням приходять інші, зі своїми смаками та уподобаннями. А народна пісня залишається, через усі злигодні та поневіряння проносить свою нев’янучу красу. Бо вона — це голос народу, вияв його працелюбної та співучої вдачі, втілення моралі, мрій і прагнень. Пісня така ж нездоланна і безсмертна, як і той народ, який її створив:Україна моя починаєтьсяТам, де доля моя усміхається,І, як пісня, як спів солов’їний,<span>Не кінчається Україна.</span>