Это инверсия .Обратный порядок слов .В русском языке привычный порядок прил +сущ закалённая сабля ,купеческий сын ,приволжские степи ,бусурманское копьё .
Здесь - даже не словосочетания ,а нераспространённые предложения.Этот приём помогает автору акцентировать ,выделить наиболее значимое слово ,придать важность высказыванию.
О том, что люди в современном мире могут быть на разном уровне в обществе. На низком или высоком. А так же ,они могут переходить с одного на другой приложив или не прикладывая усилий. В данном произведении гадкий утенок смог вырваться и проявить себя с лучшей стороны.
<span>на истории изучаю историю прошлых веков.... литература изучает творчество поэтов прошлых веков, разные произведения, а вообще литература это совокупность любых словесных слов.... поэтому литература бывает разной: художественная, справочная, учебная, техническая.... </span>
Кто такой ревизор?
Жена городничева?
Как зовут судью?
Почему они не хотели приезда ревизора?
Как зовут дочь городничева?
Кто первый сказал о преезде ревизора?
Кого приняли за ревизора?
Почему жена и дочь положили глаз на ревизора?
Кто какой осип?
Кто такой Хлестаков и за кого его приняли?
Ток 10 набрал.
Тарас Григорович Шевченко — це гордість нашої країни. Його твори й сьогодні мають шалену популярність в усьому світі.
Вірш «Мені тринадцятий минало…» розповідає про тяжке життя малого Тараса. Хлопчик спочатку постає перед нами веселим, з піднесеним настроєм пастушком. Але потім, розуміючи жорстокість життя, він вмивається гіркими сльозами.
У цьому коротенькому творі Т. Шевченко розповідає про своє дитинство. Про те, що він увесь той період був самотній, що його відрадою були лише луки, гаї, ставки та молитва десь у траві. Оце і все було Тарасове щастя. Згодом його й цього позбавили, забравши в неволю — на службу до молодого пана Енгельгардта.
І недаремно твори Тараса Григоровича сповнені патріотизму, сильного прагнення до боротьби. Адже все його життя було боротьбою за мрію: вільно писати, малювати, жити на рідній землі з відчуттям повної свободи. Важко уявити, що ця легендарна людина зі своїх сорока семи прожитих років — двадцять чотири пробула в кріпацтві, а десять жила На засланні.
Читаючи твори Тараса Григоровича, можна побачити долю письменника, бо в багатьох творах простежуються автобіографічні описи. Це пояснюється тим, що поезії Кобзаря наповнені болем та жалем, сумом, яким і було все життя поета.
На прикладі цієї великої людини треба і нам шанувати свій народ та любити свою Батьківщину. Адже людина без своєї Вітчизни — як соловей без пісні.