-Привіт,Олег!
-Привіт,Андрій!
-Як справи у тебе?Що нового?
-У мене все добре.Я в чора ходив у кінотеатр дивитись фільм.
-Ясно.А я в чора грав з друзями у футбол.Ми чудово розважились.А який фільм ти дивився?
-Я дивився фільм "Сам у дома 2".Це смішний та цікавий фільм.
-А фільм тобі сподобався?
-Так. А які фільми ти любиш ?
-Я люблю пригодницькі фільми.Вони дуже цікаві.
-Мені пригодгицькі фільми теж подобаються.
-Добре, Олегу.Я вже маю йти до дому .Бувай!
-Бувай,Андріє!
1) правильно
2)Товариш, видно , не зрозумів жарту.
3) правильно
4) Усе здавалось дивним: ліс, озеро, вода.
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі.
Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко,
немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої
тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки.
Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше
затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко
замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути
своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички
сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну.
Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і
кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними
розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається
вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять
своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують
нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно
курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми
поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками
того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники,
композитори, поети. Настала золота осінь.
О постаті убиті любі,
О дорогі розквітлі губи.
Міє Мареє,
Єтто Лорі,
Анні і ти Маріє,
Де ви дівчата.
Я вас питаю,
Та біля водограю,
Що плаче й кличе
Голубка маревіє.
Душа моя в тремкій напрузі,
Де ви солдати мої друзі.
Де ви Бійї Даліз Реналь,
Печальні ваші імена.
Як у церквах ходи луна.
Б'ють відгомоном до небес,
Ви в сонну воду глядитесь.
І погляд ваш вмирає десь,
Де Брак де Макс Жакоб Дерен,
Що в нього очі як той Рейн.
Де милий Кремніц волонте,
Вже може їх нема тепер.
Душа ятриться з непокою,
1 водограй рида зі мною,
А як вони іще живі.
Десь б'ються на Північнім фронті,
Тим олеандри всі в крові.
І сонце ранене в траві,
На багрянистім горизонті ".
Як? Де? Коли? Звідки? І т.д.