Я вважаю, річ не в модних річах, а в тому, що, маючи все це, ми не втратили здатності співпереживати іншим людям, бути чесними, вміти дружити, не зраджувати товаришів, допомогати іншим та домагатися поставленої мети своєю працею.Завжди будуть сучасними доброта і порядність.
Для кожного учня навчання – найголовніша справа. Щоб бути освіченою людиною, почуватися впевнено у житті, оволодіти професією, потрібно вчитися. Ти, мабуть, помічаєш, що одним учням навчатися легко, вони швидко засвоюють і запам’ятовують новий матеріал, іншим, навпаки – важко. Вони більше часу витрачають на засвоєння матеріалу. Успішність навчання за¬лежить від багатьох факторів: наполегливості, працьовитості, бажання вчитися, організованості тощо. Щоб добре вчитися, треба планувати свій час, дотримуватися режиму дня, тренувати пам’ять, увагу, зосередженість.<span>Тільки працювати над собою треба щодня. Якщо ж лінуватимешся, будеш неуважним на уроках, не вико-нуватимеш усіх завдань, не завантажуватимеш роботою свою пам’ять, не розвиватимеш уваги, то погано вчити-мешся, не досягнеш успіхів у житті.</span>
Музика лилася, наче вода, викликала сльози, бурлила, плинула, брала за душу. Потрибно мати велике серце, щоб простити кривду. Вин, ще навить не заговоривши з людиною, бачив йийи наскризь.
<span>Чудові степи білоцерківські! Прекрасно тут ранньої весни, коли
прокидається земля, коли все на степу наливається життєдайним соком,
починає рости, тягнеться буйно до сонця. Чудові ці степи влітку, коли
шумлять хліба, коли жайворонки весело заливаються в небі, коли до млості
припікає сонце. Величний цей степ восени, коли поля готові віддати свої
незчисленні багатства, коли з тріском лопаються на баштанах дивовижні
великі кавуни, і тече з них густий медовий сік, коли цвітуть пізні гречки, і
п’янять та бадьорять їх пахощі людину. </span>
Різдво – родинне свято, зустрічали його урочисто, схвильовано. До свята готувалися заздалегідь: білили хату, прибирали її святковими рушниками, килимами. На вечірній зорі найстаріший член сім’ї ( дід або батько) вносив в хату сніп жита чи ячменю. Називався сніп «дідухом» або «колядою». Він і виконував функцію ялинки. Найстаріша жінка в сім’ї (баба або мати) ставила біля «дідуха» горщик з кутею, узвар і свячену воду. Біля свяченої води запалювали свічку. До 12 години ночі сини і батько обходили обійстя із святим хлібом, благословляючи все живе, заклинаючи його від напасті. На воротях і на дверях сараю ставилися обереги і вішалися пучечки трави з полину, кропиви, чебрецю, щоб відігнати нечисту силу. Сигналом до вечері була поява першої зірки на небі, яка сповіщала про народження Божого дитяти. На столі ставилося 12 страв, щоб кожен місяць був щедрим. Батько ховався за стіл, питаючи, чи його не видно, і отримував ствердну відповідь. Потів він відповідав: «Як ви мене не бачите зараз, то щоб цілий рік з-за хліба не бачили» і бажав врожаїв та достатку. Господиня імітувала квочку чи якусь іншу бажану в господі птицю.
Першою їли кутю з медом, потім оселедці, рибу, голубці з пшоном. Обов’язковими стравами були пиріг і вареники.
У Святий вечір колядували тільки діти. Старші колядники обходили хати з наступного дня. Парубочі ватаги колядників ходили з «звіздою», дівочі – з ліхтарем. Серед колядників були «дід», і «баба», і «коза», і «циган». Господарі щедро обдаровували колядників, кладучи дарунки їм в торбину.
І сьогодні святкують Різдво. І в наш час обов’язковою стравою є кутя. Однак звичай заносити в хату сніп жита чи ячменю не зберігся. Цю функцію у нас виконує ялинка. У багатьох селах зберігся звичай ставити на стіл 12 страв. Сьогодні колядують у Святий вечір і наступного дня.