1. Софійка та Сашко змогли врятувати родину Катерини , які спокійно дожили свій вік , хоча були з роду Кулаківських .
2. Вона була закохана , цілеспрямована , слухав поради старших
Пропоную охарактеризувати образи Вітьки<span> Горобця , Федька Котигорошка, Галі Козачок у такий спосіб:
</span>
Вітька – головний герой твору, що у свої неповні чотирнадцять років
закохався у свою односельчанку Галю. «Вітька – високий, худий, з рідким білявим
чубчиком – не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і
рвучкий». В образі цього хлопця
вбачаємо такі риси, як рішучість, наполегливість та доброта. Вітька
цілеспрямовано йде до своєї мети, віддано бореться за своє щастя. Окрім цього
він є чудовим та вірним другом.
<span> Федько Котигорошко – дванадцятирічний друг Вітьки. Це «маленький товстий і
флегматичний» хлопець, що мав прізвисько Жучок через свою смагляволицість.
Хлопець був чудовий та навіть романтичний, адже саме він запропонував Вітькові
освідчитись Галі серенадою. Він ще ніколи не закохувався, але був начитаною
людиною, тому чимало читав про кохання: «Федько вибирав книги на свій смак і
ковтав їх десятками. </span>Міг терпляче
лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман». Окрім цього він був гарним другом,
всіляко підтримував Вітьку у різних ситуаціях і прагнув завжди бути поряд: «Тільки
носа не вішай. Он дід Свирид каже, що двічі не вмирати, а раз – не минувати».
Галя – гарна та
приваблива дівчина, «тоненька немов вирізьблена», «в неї гарні чорні очі-оченята,
такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне». Недарма у
неї закоїхався Вітька: «Ех, Вітько, Вітько, гаряча твоя голова!.. І треба
ж було тобі отак відчайдушно закохатися
у Гальку Козачок!». Галя – дівчина смілива
та відважна, «в свисті Галька могла заткнути за пояс будь-якого
чаплівського хлопця!». Улітку
підпрацьовує листоношею. Саме у цьому образі уособлюється ідеал української
дівчини.
Ввічливість нічого не коштує, але багато дає.
У чужому будинку не будь пріметлів, а будь привітний.
Де посадять, там сиди, а де не велять, там не дивись!
Ласкаве слово самому нічого не коштує, а іншому багато дає.
Ласкаво творити - себе веселити.
Доброї людини в червоний кут саджають.
Ласкаво робимо - добро і сниться.
За добру людину - сто рук.
На добрий привіт - добрий відповідь.
Добре слово дорожче багатства.
<span>Добре слово - що дощ у посуху.</span>
(извени зробив з допомогою перекладача сам російська) Він любив літературу, вона стала йому близькою і дорогою. І літературу він розцінює як перша ознака культурної людини.
Степан вважав, що він людина насиченого розуму і тому не повинен спілкуватися з людьми, тими далекими фігурами, що йому часом доводилося з ними зустрітися». Життя здавалося йому простим і жодної уваги не вартим.
Він належав до тих людей, хто прагне крок за кроком наближатися до поставленої мети, але не вміє спочивати на зупинках досягнення. Бажання його були поривчастий, вони палили його, кликали навпростець через труднощі. Здавалося б, а що тут образливого. Але справа в тому, що при вирішенні будь-яких проблем душа Степана була жорном невпинним, що тільки разом з добірним зерном кукіль і вівсюг життя».
1) Як звали знаменитого бійця атракціону? (Велет)
2) Хто переміг у двобої Велета та Івана Сили? (Іван Сила переміг)
3) Хто зацікавився Іваном після двобою? (Доктор Брякус)
4) Де очікував Міха свого товариша Івана, поки той обідав у доктора Брякуса? (На яблуні біля двору)
5) Ким виявився доктор Брякус? (Тренером Велета)
6) в Що запропонував доктор Брякус молодому силачеві? (Запропонував тренувати його, ще й платити при цьому гроші).