Олена менi сьогоднi приснився дуже страшний сон.
-I що там було?
-За мною бiгла баба яга разом з кощейем бесмертним
- I що ти зробила ?
- Я iх всiх перехетрила i завела у пастку
-Дуже страшно.
Мені радісно - мені весело, життєрадісно,
гримить грім - гуркотить грім
1) (розповідне, неокличне, складне, 1-двоскладне, безсполучникове, 2 -двоскладне, ускл. дієприслівниковим зворотом.) Присудок - порскають, підмет - острівки. Присудок - горять, підмет - селища.
2) (розповідне, неокличне, складнопідрядне з підрядним умови, 1 -двоскладне, 2 - двоскладне, неускладнене.) Присудок - відлітають, підмет - журавлі. Присудок - запізниться, підмет - зима.
3) (розповідне, неокличне, складносурядне, 1- двоскладне, 2 - двоскладне, неускладнене.) Присудок - затягне, підмет - хмара. Присудок - сховається, підмет - сонце.
4) (розповідне, неокличне, просте, двоскладне, неускладнене) Присудок - нагадували, підмет - береги.
5) (розповідне, неокличне, складне з різними видами зв'язку: ССР і СПР з підрядним міри і ступеня, ускладнене вставним словом) Присудок - лоскочуть, підмети - сонце, повітря. Присудок - виглядає, підмет - зелень гілок. Присудок - стоїть, підмет - весна.
2, 3, 4 - безсполучникові складні речення
7 - речення, ускладнене однорідними означеннями
Мій кращий друг (твір-розповідь)
¥Ми з хлопцями з нашого двору любимо купатися і загоряти на озері, розташованому в одному з передмість. Туди ми відправляємося на велосипеді. Спочатку їдемо по шосе, потім звертаємо на путівець — ґрунтову дорогу. Ми не дуже поспішаємо, милуємося околицями, іноді робимо привали. А коли добираємося до потрібного нам місця, зовсім забуваємо про час. Лежимо на березі після купання, розповідаємо різні історії, будуємо з піску замок, слухаємо магнітофонні записи.
Одного разу до нашої компанії приєднався новачок. Родина цього хлопчика недавно оселилася в нашому будинку і навіть у нашому під'їзді. У нього, як і в нас, був велосипед. У неділю ми, як завжди, поїхали до озера.
Добралися туди без пригод. Із розбігу кинулися у воду, змагалися в плаванні. Новачок, його звали Сашко, пірнувши трошки, незабаром вийшов на берег, а ми ще довго плавали. Посинівши від довгого перебування у воді, ми лягли на пісок і почали глузувати із Сашка: «Що, боїшся води?» Хлопчик сказав, що не вміє плавати. «У нашому класі навіть дівчиська плавають!» — сказав я, відчуваючи на собі схвальні погляди товаришів. Сашко промовчав.
Назад ми поверталися тією ж дорогою. Але дорогою зі мною сталася неприємність: спустило колесо велосипеда. Хлопці, посміюючись і вже жартуючи з мене, проїхали мимо, а Сашко зупинився. «Давай допоможу», — запропонував він. Ну чим він міг допомогти, якщо ні в мене, ні в нього не було під рукою велоаптечки? «Ти їдь, — відповів я йому, — а я як-небудь пішки. До будинку вже недалеко». Сашко сказав: «Підемо разом». Ми йшли й котили свої велосипеди, розмовляли на різні теми. Однак мені всю дорогу не давало спокою те, що ми глузували із Сашка за його невміння плавати. Але ж тільки він не кинув мене в біді.
«Я буду учити тебе плавати, — сказав я Сашкові. — Ти ще здивуєш хлопців своїм умінням. Ти справжній друг».¥