.Ні, весь я не умру - душа в заповітній ліріМій прах переживе і тління втече -І славен буду я , аж поки в підмісячному світіЖивий буде хоч один поет .
Слух про мене піде по всій Русі великій ,І назве мене всяк сущий в ній мова,І гордий внук слов'ян , і фінн , і нині дикоїТунгус , і друг степів калмик .
І довго буду тим люб'язний я народу ,Що почуття добрі я лірою будив ,Що в мій жорстокий вік прославив я свободуІ милість до переможених закликав.
Веленью божу, про муза , будь слухняна ;Образи не боячись , не вимагаючи вінця ,Хвалу і наклеп приемли байдуже<span>І не оспорівать дурня</span>
Сорока, ворона, кобилочка тайгова, мухоловка кавказька, і тд...
У місцевому відмінку множини іменники мають закінчення -ах (-ях): у вікнах, по морях, на дорогах, на лініях. Не плутай з російською мовою, де іменники з прийменником по мають закінчення -ам (-ям).