Події відбувалися на весні, коли всі звірі прокидалися. Ми спостерігали за ведмедиком. Він вчивсяв Лісовій Школі. В 2 класі. Вчився він недуже добре і не дуже погано (по пяти бальній системі вчився на трійки). У нього було багато друзів: зайчик-пострибайчик, вовчик-братик, лисичка-сестричка. Так він вчився до зими (томцщо звірі в зимку сплять у них тоді канікули а в людей літом канікули). Так ведмедик і переййшов до наступного 3 класа, разом зі своїми друзями...
гілка-білка, казка-маска, мак-так, ліс-ніс, співають-мають
1.Напад татар.
2.Зустріч з козаками.
Пісню дійсно можна вважати душею кожного народу. Пісня це мова душі, мова серця. Адже в багатьох випадках людина, у вираженні своїх почуттів вдається саме до пісень. Ну посудіть самі! Коли людина закохується, їй стає так добре, що "душа починає співати". Чи навпаки, коли людина у відчаї, або в неї горе "душу рве сумна, гірка пісня". Нариклад, кобзарі співали сумні затяжні пісні про гніт українського народу. Ці журливі пісні були, неначе "крик душі"!
Тож сміло можно стверджувати, що пісня - це душа народу.