Синтаксичними сполученнями не є: ніч і день, три учні відстали в поході, прийшла весна, гудуть вітри, я почувався, наче не в своїй тарілці, забіліли сніги, зійшло сонце, усі ми, крига, гладенька й міцна, більш підготовлений, річка, швидка і стрімка, найбільш говіркий, тримати в міцних руках, плакати слізьми, п’ять книг, дуже добре, впадає в око, нехай прочитають, у глибинах океану, голову сушити, перше вересня, Новий Рік, дуже радий, дніпровські схили, зимові канікули, дитина років п'яти, люди літнього віку, більш здібний учень, байдики бити, більш докладно, схилився та й дивиться, взуття великого розміру, дівчина з блакитними очима. Це лексичні словосполучення.
Синтаксичні — це словосполучення, що позначають складне поняття, у якому кожне слово не має суворої закріпленості з іншим словом.
ПРИХІД ОСЕНІ
Прихід осені я не помітила, а, швидше за все, відчула вже в серпні. На деревах не було ще жодного пожовклого листочка, і птахи ще не надсилали нам прощальні пісні, просто мені стало незатишно вранці на ґанку бабусиного будинку. Так, так, саме так. З першого дня свого приїзду в село я, прокинувшись дуже рано, виходжу на ганок, сідають і чекаю, поки бабуся подоїть корову Машку. Літнім ранком у дворі дуже тихо й тепло, як взимку під теплою ковдрою. На дереві не ворухнеться жоден листочок, тільки голосно каркають ворони. І вода в озері, яке я бачу з ганку, теж ніби завмерло. Здається, що дивишся не на справжнє озеро, а на велику картину з його зображенням. Сонце, яке безбожно палить вдень і змушує ховатися в тіні, в цей час доби ще не безжальне, а навпаки, таке привітне та лагідне. Бабуся, подоївши Машку, виганяє її до озера, де збирається все стадо. Вона гукає мене, і я неодмінно складаю їй компанію. Щодуху мчу назад в будинок, хапаю шорти, на ходу натягую їх на себе, щоб встигнути приєднатися до бабусі і Машка ще до того, як пастух пожене все стадо вплав через озеро на луг. Так забавно дивитися на пливучих корів, у яких стирчать тільки вгору підняті голови. І я страшенно переживаю за Машку, стежу за нею очима, щоб, не дай бог, не потонула. Але от корови вже на тому березі, і ми з бабусею разом з іншими людьми повертаємося по домівках. Господи, як люблю я цю годину! Навколо тиша, спокій, тепло-тепло, і попереду ще цілий день!.. Але, прокинувшись одного разу вискочивши, як зазвичай, на ганок, я раптом відчуваю, що мені незатишно. Я навіть не можу дочекатися бабусю, яка зазвичай в цей час доїть Машку. І я з сумом розумію, що підкрадається осінь.
_____________________________________________
Я старалась. Очень надеюсь, что тебе понравится моё миниатюрное сочинение :з
Желаю удачи и хорошего дня. Мурр)
Треба высты себе тыхо,охайно,прывитлыво,доброзычлыво,и допомагаты.