Представители крокодилов- пресноводные
Нори — японское название красных морских водорослей из рода Porphyra (порфиры) включая, в первую очередь, виды Porphyra tenera Kjellm и Porphyra yezoensis Ueda.
Багрянки — древняя группа водорослей, появившаяся на Земле около 1 млрд. лет назад. Среди них есть и одноклеточные формы, и ажурные скопления тонких нитей, и красивые пластинчатые формы.
Красные водоросли, или багрянки (слева направо) : порфира, родимения, филлофора.
Большинство из них окрашено в разные оттенки розового и малинового цветов. Почти все багрянки — обитатели морей, где встречаются порой на довольно больших для растительной жизни глубинах — до 200 м. Красную окраску им придаёт пигмент фикоэритрин. Именно он позволяет им поглощать зелёные лучи солнечного света, проходящие сквозь водную толщу.
Поскольку съедобные порфиры произрастают далеко не только в Японии, но и у берегов Китая и Уэльса, то слово "нори", хоть и более полулярно, но не является общепринятым.
Запахом порфира немного напоминает капусту, а вкусом — шпинат. Она очень богата протеином, минеральными веществами и витаминами.
<span>Термин нори также относится к продуктам, изготовленным из этих водорослей. Конечный продукт изготавливают, измельчая и затем высушивая водоросли на сетке, после чего он напоминает зелёную бумагу. Эти листы используются при изготовлении блюд японской и корейской кухонь. </span>Судя по средневековым рукописям, японцы знали и питательной ценности нори уже в IX веке. Сегодня нори участвуют в четверти японских блюд, так как очень удачно сочетаются с мягкой податливостью риса.
Нори чаще всего используют для приготовления суши.
Потому что при повышении температуры, молекулы из которых состоят вещества начинают беспорядочно(хаотично)двигаться,и сталкиваясь они увеличивают скорость процесса диффузии.
Коли ви бачите безногого плазуна, перше, що спадає на думку — змія! Однак це не завжди так. Функціональна відсутність кінцівок багаторазово та незалежно виникала у лускатих рептилій — ящірок, змій та амфісбен — оскільки така конструкція тіла дає її власнику багато переваг.Змії стали найуспішнішою «безногою» лінією, яка з часом дала початок приблизно 3000 видів. Вони пристосувались майже до всіх придатних для життя місць: від верхівок дерев та відкритого океану до землі під нашими ногами.Відсутність кінцівок тісно пов'язана з риючим способом життя. Багато безногих ящірок проводять своє життя під землею, а за ведучою гіпотезою про походження змій, всі вони еволюціонували від риючих предків (хоча деякі вчені вважають, що попередниками змій були водні рептилії, відомі як мозазаври).Існує декілька ознак, за якими можна відрізнити змію від більшості безногих ящірок. Наприклад, змії мають, як правило, відносно довше тіло та коротший хвіст, ніж їх безногі кузини. Крім того, змії, на відміну від ящірок, не мають повік та зовнішніх вух. До того ж, багато «безногих» ящірок насправді мають крихітні рудиментарні кінцівки, в той час як змії зазвичай не можуть похизуватись ніякими зовнішніми придатками.Існують також деякі екологічні відмінності. Більшість змій харчуються нерегулярно, компенсуючи це тим, що з’їдають відносно велику здобич за раз, в той час як ящірки, як правило, харчуються дрібними істотами, такими як комахи, компенсуючи це їх великою кількістю.<span>Проте ці правила не універсальні. Пітони та удави, наприклад, мають рудиментарні задні кінцівки, які самці використовують під час залицяння і спаровування. Безнога ящірка ліаліс смугастий (<em>Lialis burtonis</em>) — не має повік. І харчується вона як змія — нападає на інших ящірок до половини власної ваги, душить та ковтає цілком. (Так, <em>Lialis burtonis</em> — дивовижна маленька бестія.)</span>