Якщо так, то ось:
"Шпага Славка Беркути" - це достатньо сильний, в сенсі повчальності та моралі твір. Він дійсно зачіпає важливі соціально-психологічні питання, головні герої відображають різні типи поведінки дітей, особливо, підлітків.Авторка доводить до читача значущість батьківської підтримки. Тато Славка пройшов через концтабір, коли сам був маленький. Він готує свого сина до можливих труднощів, допомагає йому загартовувати тіло і дух.Крім того, Славкові допомагає його тренер, він для юного фехтувальника - як старший брат.Батько Стефка ж, навпаки, - пиячить та зовсім не звертає уваги на те, що його синові потрібна увага, порада, любов, піклування.Таким чином, Ніна Бічуя досить реалістично показала такі проблеми сучасної сім'ї, як відсутність одного з батьків, алкоголізм, байдужість, відстороненість членів родини.Взагалі, у книзі змальовано дуже багато таких подій та ситуацій, переживань та почуттів, що можна із впевненістю сказати:"Це варто прочитати кожній дитині!" Разом із героями, юний читач підготується до дорослого життя і зустрічатиме більшість труднощів із піднятою головою.
У землянці, де зібралось приблизно 30 чоловік Іван Добробут питає капітіна Петра Колодуба про його «внутрішній секрет». Петро відповідає, що його змінив відступ через Десну, коли він познайомився зі старими дідами – рибаками. Вони відступали вже декілька днів і були останніми хто мав перейти через Десну. Переправити їх мали два діди-рибалки Савко і Платон. Всю дорогу діди між собою обговорювали відступаючих, що вони мали нову форму та не були справжніми солдатами, адже відступали. Діди казали, що справжні солдати мають захищати свій край і людей, а не тікати від смерті, так як кому судилося померти, то смерть його кругом наздожене.
На заперечення Троянди Платон відказав йому, що в того мала душа, якщо страх більший ніж ненависть до ворога. Дід Платон на прощання сказав Колодубу, що не тими вони сповнені емоціями, що в них має бути не жаль та скорбота, а ненависть до ворога і презирство до смерті, адже перемагають горді, а не жалісливі. Саме ці слова змінили Петра і зробили тим, ким він зараз став. Тепер у Петра є тільки бажання після війни побачили діда Платона, та Іван Добробут сказав, що цьому вже не бути. Коли всі відступаючі пішли, німці сказали перевести їх також через Десну, і коли вони вже були посеред річки, діди попросили один у одного пробачення і втопили німців, себе і човни. Вижив лиши один Іван Добробут – він був онуком діда Савки. Петро, а з ним і інші солдати встали, преклонили коліна і мовили: «Готові на будь-який огонь!»
На мою думку, патріотом рідного краю є саме Остап, тому що він дійсно захищав Батьківщину, незважаючи ні на що, а також віддав своє життя заради рідного краю!
Однорідні члени речення<span> — це такі </span>члени речення<span>, що виконують однакову синтаксичну роль, відносяться до одного й того самого </span>члена речення<span> і поєднуються між собою сурядним зв'язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного. Вони називають поняття, близькі за своєю сутністю. Однорідні члени разом пов'язані тим самим підрядним зв'язком з іншим членом речення, який їх пояснює або який вони пояснюють.</span>.
Марійка та Івоніка Федорчуки все своє життя присвятили землі. Доклавши всіх можливих зусиль, вони стали заможними господарями та виховали двох синів - Михайла й Саву. Склалося так, що єдиною надією старих був працьовитий Михайло, адже Сава не любив нікого й нічого, крім злодійки Рахіри, яка мала значний вплив на хлопця. Сава заздрив Михайлові, до якого люди ставилися приязно.
Все це було передумовами тієї трагедії, яка сталася в родині Федорчуків. Батьки поставили Саві умову: або Рахіра, або земля. Рахіра ж погоджувалася на одруження, тільки якщо Сава матиме землю. Хлопець розумів усю цінність та силу власного господарства, землі, яка мала належати Михайлові, а не йому з Рахірою. Зненавидівши брата, Сава вбиває його.
Ще одна причина трагедії Федорчуків - це слабодухість Сави. Неврівноважений хлопець часто піддавався будь-якому негативному впливу, бачив перед собою тільки одну мету: одружитися з Рахірою будь-якою ціною.