ЗАБАРИЛАСЬ ВЕСНА ЗАБАРИЛАСЯ.
ЧИ У БЕРЕЗНІ, ДЕСЬ, ЗАБЛУДИЛАСЯ?
МОЖЕ ДЕСЬ ЗА МОРЯМИ ЩЕ НІЖИТСЯ?
А У НАС ТО ДОЩИТЬ, ТО ЗАСНІЖИТЬСЯ
НЕБО КУБЛИТЬСЯ, ЧОРНИМИ, ХМАРАМИ.
НЕОГЛЯДНИМИ, ЗЛИМИ, ПРИМАРАМИ
НАОКІЛ НЕПРИВІТНО, НЕ ЗЕЛЕНО,
З КРАЮ В КРАЙ СІРИМ СМУТКОМ УСТЕЛЕНО,
НЕ ЛЕТЯТЬ ГУСИ-ЛЕБЕДІ З ВИРІЮ.
А Я МРІЮ ТОБОЮ. ЧИ ВИМРІЮ?
ЧИ ДІЖДУСЬ ТЕБЕ ВЕСНО ЖАДАНАЯ?
ДИВОЦВІТОМ РЯСНИМ МЕРЕЖАНАЯ
НІЖНИМ ЗЕЛОМ І КВІТОМ ЗАКВІТЧАНУ
ІЗ КОХАННЯМ, НАВІКИ, ПОВІНЧАНУ.
ВИГЛЯДАТЬ БУДУ ЗЕЛЕНОКОСУЮ
В НОВИХ ШАТАХ І ПРОСТОВОЛОСОЮ
ПРОЙДИСЬ ВЕСНО ДІБРОВАМИ, ЛУКАМИ
ХАЙ ЖИВИМИ НАПОВНИТЬСЯ ЗВУКАМИ,
ЗАДЗВЕНИТЬ, ЗАСПІВА, ЗАЩЕБЕЧИТЬСЯ.
ПРИЙДИ Ж ВЕСНО – ЖАДАННА ЧУДЕСНИЦЯ
Я люблю походи і екскурсії. Але більше хочу на екскурсію до Чехії. Там я хочу побачити архітектуру, великі мости. А більше всьго мрію побачити фонтан. Цей фонтан як веселка - різнокольоровий! У Чехії багато великих, довгих ліхтарів. Вони освічують довгі і широкі вулиці. Ось така краса у Чехії!
Слвоник - невід'ємна частина вивчення мови. На наш час існування словників широко розгалужене: тлуматичний, орфографічний і тд. Іноді бувають ситуації, в яких без нього не обійтись, адже саме він допомагає у багатьох розмовах, особливо тоді, коли потрібно щось спитати чи поговорити з іншомовною людиною. Словник допомагає нам пересввдчуватися у правильному написанн іслова, у дійсності значення слова...
Можна приводити безліч прикладів, у яких словник являється нашим другом і помічником. Отже звертайтеся і загадайте у його сторінки і він обов'язково вам люб'язно відповість!
Сирота Наталка жила в кривобокiй халупчинi на околицi села. Була вона нiма i вродлива, наче квiточка.
У наймах Наталка заробила теля, з теляти виросла телиця. Була то єдина Наталчина втiха. Та довелося продати телицю сусiдовi, бо не було чого їсти.
Вечорами, коли череда верталася в село, Наталка стояла бiля ворiт.
Ось показувалася сiра телиця, вона була гарна, сита. Шерсть на нiй аж вилискувала. Телиця повертала до Наталки голову й мукала. Наталка прожогом кидалася до неї, обвивала руками її мiцну шию, починала цiлувати морду. Теличка стояла наче вкопана. Наталка виймала невеличку скибку хлiба, давала теличцi, а сама знов цiлувала мiцну сiру шию…
Тут на Наталку гримав пастух. Вона вiдпускала телицю, проводила рукавом по очах i сумно дивилася їй услiд. (За О. Кониським, 120 сл.)
Завдання
O Дiбрати синонiми до слiв прожогом, гримати, кривобока, халупчина.
O Написати докладний переказ.
Орiєнтовний план
1. Нiма сирота Наталка.
2. Єдина Наталчина втiха.
3. У чеканнi череди.
4. Гарна сита телиця.
5. Наталка цiлує телицю.
6. Скибка хлiба.
7. Наталка вiдпускає теличку.
Михайлик
Хлопцi зупиняються бiля дуба. Стьопка хапається за гiлку, обхоплює колiнами стовбур i дереться вгору. Тодi засуває руку в дупло. Коли вiн поволi витягує руку, Михайлик аж скрикує. У Стьопки миша, тiльки чудна, з крилами! Крила такi, як у сороки чи горобця.
Стьопка дає крилату мишу Михайликовi й наказує покласти в пазуху. Михайлик переборює огиду й страх i кладе. За першим кажаном iде другий, за другим – третiй. Виявляється, що кажани не кусаються, а лише дряпаються й то не дуже.
Тут чується шум. Вискакує лiсничий. Хлопцi кидаються навтьоки.
У хащах Михайлик з полегкiстю зiтхає. Сiдає i починає по одному витягати своїх невiльникiв та випускати на волю.
Звiрки махають перетинчастими крилами й летять низько над землею. Потiм сiдають, чiпляються за гiлляки кiгтями й зависають вниз головою.
Михайлик думає, що ненароком їх придавив. Садить одного звiрка на гiлку зверху, але той виривається й летить.
Нехай летить здоровий! Михайлик сам собi усмiхається та йде