<span>- Привіт, Аліна! Як
справи? Чому ти так втомився?
- Привіт, я дійсно дуже втомився сьогодні. Я був у тренажерному залі.
- Справді? Ви любите спорт? Чому?
- Я дбаю про здоровий спосіб життя, тому я ходжу в тренажерний зал раз у
два дні і робити танцювати. І те, що вид спорту ви захоплюєтеся?
- Я люблю волейбол найбільше. На мій погляд, це дуже цікава гра.
- Як цікаво! Скільки разів на тиждень ви ходите в ваших тренуваннях?
- Існує розділ волейбол в нашій школі, і я туди чотири рази на тиждень.
- А те, що інші види спорту ви захоплюєтеся?
- Крім того, я люблю баскетбол, але на жаль я граю дуже погано.
- Я теж граю в баскетбол погано. Я боюся "будь-якої кулі".
- Ну, Аліна. Давайте прощатися один з одним, я повинен поспішати додому.
- Гаразд, побачимось!
- Бути здоровим!
</span>
Багаті їдять калачі, та не сплять ні вдень, ні вночі.
моя школа, не найкраща, але зроблена з любов*ю.
всі працівники поважають один одного.
у моєму класі нас 16, але це не багато.
Ми всі один другого шануємо, та приділяємо максимум уваги.
Моїм класним керівником є чоловік. ВІн класний чувак!!!
Я не можу сказачи, що люблю мою школу, але точно буду за нею сумувати
Ось і настала нарешті довгоочікувана зима: випав перший сніжок, потягнуло морозцем, іній розмалював вікна. З птахів, велика частина яких полетіла на південь, залишилися небагато; незвична тиша лише зрідка порушується шурхотом чиїхось обережних лапок Даком снігу, що впав з ялини. Звірі розділилися на дві групки: одна міцно спить в теплій нірці, інша метається в пошуках корму.
Ведмеді солодко сплять у барлозі, посмоктуючи лапу - ніхто не порушує ідилію лісу протяжним ревом і хрускотом ламаються гілок. Лише вовк, упустили видобуток, зрідка завиє протяжно на весь ліс; одинокий лось обережно пронесеться мимо, не зачепивши ні гілочки.
Неподалік від лісу стоїть село: видно черепичні дахи, чутний гавкіт собак, цівки диму направляються в небо. Ось мужичок вийде за хвіртку з відрами і попрямує до колодязя, вода в ньому замерзла - піде мужичок назад в хату і повернеться з сокирою.
<span>Неможливо не замилуватися і красотою сніжного поля - прекрасна пора року зима.</span>
Іноді доводиться чути, ніби мова - найлегший предмет у школі. Мовляв, це щось загальновідоме, само собою зрозуміле, тому її викладати може будь-хто, не те, що математику. Але яка це прикра помилка, якої великої шкоди такий погляд завдає освіті й вихованню!<span>Насправді ж <span>викладання </span>мови - найважча справа. Викладати цей предмет повинні найздібніші й найталановитіші. Бо це не просто передача знань, практичних умінь, навичок. Це передусім виховання. Виховання розуму, формування думки, копітке різьблення й ліплення найтонших рис духовного обличчя людини. Адже із думки і слова почалося становлення людини; мисль, втілена в слово, підняла нас над природою, над усіма речами й явищами, над епохами й століттями. Слово ввібрало в себе найтонші порухи наших почуттів; у ньому закарбувалася душа, звичаї, традиції, радощі й болі народу - всі його духовні цінності, творені століттями. Викладаннямови - це майстерність творення людської душі, бо воно є найніжнішим, найтоншим діткненням до серця дитини. <span>Викладання </span>мови - це людинознавство, бо в слові поєднуються думки, почуття, ставлення людей до всього навколишнього світу. <span>Викладання </span>мови - це й суспільствознавство, бо в слові закарбовані століття життя й боротьби народу, його мужність і слава, надії й сподівання.</span>