що небудь нещире неправдиве лицемірне
Мій тато змайстрував автоматизовану систему управління
В моєму слелі дуже красиво. Там протікає річка Тетерів. Влітку я хожу на річку купатися, бо вода в ній дуже тепла. В моєму селі є школа де навчаються діти з першого до дев"ятого класу. На перервах біля школи дуже шумно, бо діти граються на дворі біля школи. Також тут є два магазини в яких можна придбати багато чого потрібного. Моє село знаходиться біля міста Житомир, що біля Києва. Тут дуже багато насаджень.
Я кби всi звiрi могли б говорити була б здорово.Ми б могли iм допомогти у скритну хвилину,а головне мы б зналы iх вiдношення до людей. Я би хотiла найбiльше дiзнатися ,як гарно вночi в лiсi.Ми б могли iх навчити тому чому вони не знали ,а вони нас.А саме те добре що вони б були нашими друзями.
Я би була б дуже счастлива ,як би вони могли говорити!
Катерина Білокур – талановита українська художниця-самоучка, представниця так званого "наївного мистецтва", майстер народного декоративного живопису. Її картина "Осінь" була написана в 1960 році, коли художниці вже було 60 років.
На ций картині зображені дерева, які тільки почали жовтіти. Глядач начебто дивиться на ці дерева трохи зверху, немов стоячи на пагорбі. Погода ясна, на небі багато невеличких білих хмарок. Небо дуже ретельно виписане; сонця на небі не видно, а легкий рожевий відтінок хмарок свідчить, що воно скоріш за все вже спустилося низько та скоро настане вечір.
Від картини віє спокоєм. Вона залишає дивне враження. І начебто нічого особливого на ній не намальовано - дерева і дерева, але є в ній щось особливе. Мабуть, це любов до рідного краю, до природи, яку талановитій художниці вдалося майстерно втілити у цій картині. Як казала Катерина Білокур, "Талант здобувається великою любов'ю". І, дивлячись на картину "Осінь", переконуєшся у тому, що так воно і є.