У неділю вранці Мишко, Юрко та Василько вирушили до лісу по опеньки. Найбільше радів прогулянці Васильків Рябко, який гасав навколо по кущах.
Хлоп'ята йшли туди, де кілька років тому вирубали ділянку лісу. Раптом Рябко насторожився, загарчав і кинувся в гущавину... Хлопці побігли за ним. А коли зупинились, то побачили сіренького зайчика. Юрко та Мишко притримували Рябка, щоб той не покусав звірятка. Зайчик був ще зовсім маленький і здавався зовсім безпорадним. Та тільки Василько захотів погладити знахідку, звірятко стрімко підвелося і пострибало по стежці в бік дерев. Рябко тихо і з цікавістю спостерігав за хлопцями, навіть не гавкнув.
Хлопці з повними кошиками грибів та чудовими враженнями поверталися додому. Вони ще довго згадували і говорили про зайчика.
Кобзар
Мудрий, цікавий.
Грає, співає, страждає.
Піснею мудрість свою віддає.
Творець.
Сенкан ( синквейн)— це вірш, що складається з п’яти рядків. Слово ”сенкан” походить від французького слова ”п’ять” і позначає вірш у п’ять рядків.
- Перший рядок має містити слово, яке позначає тему (звичайно, це іменник)
- Другий рядок – це опис теми, який складається з двох слів (два прикметника)
- Третій рядок називає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів (звичайно це дієслова).
- Четвертий рядок є фразою, яка складається з чотирьох слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.
- Останній рядок складається з одного слова — синоніма до першого слова, в ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок.
Так що великим сенкан бути не може, бо має лімітований обсяг.
Квітень починає своє настання з рясного сніготанення. Сонце вже високо піднімається над обрієм, і в денні годинники середня температура повітря перевищує 0° C. Повітря, з кожним днем прибавляющий у теплі, легкими вітрами розносить по природних просторах лісів і рік запах весни. Навколо повіддя. Низкою іскряться на сонце струмки, радісно дзюрчачи біжать долілиць по схилах доріг, що остаточно звільнилися від сніжних завалівЗацвітає вільха, а це вірна прикмета теплої й стійкої весни. Сніг, що нагрівається поступово сонцем, сходить із дерев, звільняючи кору від зимових оковів. Сніг сходить і із землі, лише надовго залишаючись у самих затемнених, захованих від сонячних променів, місцях у вигляді сухої темної кірки. На ріках лід тріскається й ламається, щоб потім пустити за течією безліч крижин. На берегах ставків лід стає тонк і грузлим, місцями утворяться таловини.
Птахи - наші друзі. Вони допомогають кожному з нас й усім разом - комусь просто підіймають настрій, для когось - благо те, що птахи їдять комах, комусь вони просто доставляють радість. Також птахи - важилива частина харчового ланцюгу, а отже їх треба оберігати та допомагати їм. Бережіть птахів, вони - наші друзі!
