Добрый, хитрый, книжный черв (тоисть очень любит четать ) , бедный (тоисть не имет денег ) дружелюбный, ребёнок потому что для нево весь мир как казка, не жадный (проявляетса в том что ему небыло жалко зерна бедной матери с ребёнком хоть ему очень хотелосьбез прочитать тома соера и знал что без 1 чашки зерна ему не дадут книгу и всёровно отдал зерно бедным людям
А який радий Михайлик приходові літа! Це ж найкраща пора в житті дитини. Він уявляє літо як щось живе, як істоту: "Літо-літечко тихо з полів зайшло в село, постояло біля кожного тину, городу, та й взялося до свого ділечка, щоб усе росло, родило". Великий вплив на Михайлика мала мати, яку він дуже любив, до мови якої весь час прислухався. Мати ріднилася з природою: вона дослухалася до неба, до землі, до схлипування роси. Увага до всього доброго, красивого перейшла Михайликові від матері. Тому він теж, як свята, очікував того дня, коли грім розморожує сік у деревах чи коли не зіллям, а хлібом починає пахнути жито.
Михайлик підріс. Він дедалі більше прилучається до роботи в господарстві, у всьому допомагає батькам. І скільки в нього гордості! Хоч як не хочеться йому поспати рано-вранці, але встає, коли його будить мати пасти коняку Обмінну. Михайлик знає, що це його обов'язок. Я ще подумала, що я не така. Треба й мені виправлятись. Мене дуже вразив випадок, коли Михайлик хотів йти поковзатись на ковзанці. Аж тут назустріч батько, наказує везти до млина мішок гречки. Хлопчик вертає додому, запрягається в санчата і везе мішок до вітряка. І стільки тут виявилось поваги до батька, слухняності. Хоч інколи буває, що Михайлик не послухається. Але це тільки тоді, коли знає, що це якась дрібничка, що прикрощів батькові чи мамі він цим не завдасть.
А як хотілося Михайликові стати справжнім женцем! Він чекає цієї урочистої хвилини з нетерпінням. Ось мати розгорнула і дозволила Михайлику взяти серп і починати жати. Мені сподобалось, що батьки, за народним звичаєм, радять хлопчику поглянути на схід сонця і почати "на щастя". Михайлик хвилюється, його аж в жар кидає. Але похвала батьків підбадьорює його, і він уже вільніше орудує серпом. Хлопчик працює старанно, напружено, але втоми не відчуває! А коли тато вправно зв'язав сніп, нажатий Михайликом, і поставив його "гузирем на стерню", то це була найурочистіша хвилина в житті хлопчика. Михайлик був гордий з того, що він вливається в лави дорослих трударів: "І славно-славно йти мені між житами до жита. Що не кажіть, а вже інакше почуваєш себе, коли стаєш женцем! " От де по-справжньому відчувається повага до хліборобської праці, до народних звичаїв.
Влітку Михайлик теж допомагає батькам у господарстві. Він пасе коняку, громадить сіно. Про свої успіхи хлопець розповідає вчительці Насті Василівні. Йому приємно, що вчителька його хвалить.
У Михайлика добре та відкрите серце. Він любить і криву качку з перебитим крилом, і собаку Рябка, і стару коняку Обмінну. Всіх він вважає за своїх друзів. А коли дізнається, що тато хоче продати Обмінну, то йому на душі стає так важко. Михайликові шкода розлучатися з конякою. Він звик до неї, полюбив, тому й не спав цілу ніч. А вранці підхопився, щоб востаннє напоїти її. Він так зворушливо прощається з конячкою! Тому можна виправдати Михайлика за те, що він просив за неї так багато і навмисно давав Обмінній таку негативну характеристику, коли продавав її. Та як не боляче було Михайликові розлучатися з Обмінною
У пригодницькій повісті Михайла Коцюбинського "Дорогою ціною" перед нами постає період, коли вже була ліквідована Задунайська Січ і в Україні існувала панщина. Селяни були закріпачені, козацтво повалене, але були й ті, хто не збирався коритися цій системі.
Час від часу селяни тікали за Дунай, до турецьких земель, так само вирішили зробити головний герой твору Остап та його кохана Соломія, яка втекла від чоловіка і замаскувала себе під козака. Їхній шлях був непростий, сповнений перешкод, але це був шлях до свободи і вони знали його вартість. Коли головні герої перепливали через Дунай, Остапа випадково підстрелили, тоді Соломія ледве дісталась твердої землі з коханим. Поки дівчина шукала порятунку, Остап був один у плавнях. У хлопця була агонія, йому ввижався дідусь, який був славним козаком і привчав онука змалку до своєї справи. У цей час відбулась сутичка Остапа із вовком, де він, хоч і кволий, але з усіх сил намагався вижити, бо знав, що Соломія на нього розраховує. Навіть у цій ситуації, людський дух, дух українця, не згас. Згодом, втікачі оселилися у циган-грабіжників, звісно, за певну плату. Через такий прихситок, ще хворий Остап був заарештований разом з циганами за їхні брудні справи. Тим часом, Соломія у місті зустріла давнього знайомого Івана і вони разом спланували порятунок Остапа. Вони не опустили рук, не дозволили забрати волю свого товариша. Полонений був врятований від турецької варти, але дорогою ціною: Івана підстрелили, а Соломія потонула у холодній воді. Така бажана свобода забрала у Остапа все, проте він зміг її здобути, не скорився.
Отже, як ми бачимо, твір розпочинається словами автора про героїчну історію українського народу, про його нескорений вільнолюбний дух. І протягом усього твору головні герої підтверджують цю думку своїми вчинками, своїми роздумами та своїми серцями.
Боротьба добра зі злом - це тема, до якої звертається величезна кількість письменників. Дитяча література не є виключенням, і, скоріше, підтверджує важливість цього "вічного протистояння". Візьмемо, наприклад, "Сіроманця" Миколи Вінграновського - герой цієї повісті - хлопчик, який розуміє, за що люди хочуть вбити ні в чому не винного вовка. Він зовсім не поділяє ідеї помсти Чепіжного. Хлопчик, ніби знає, що вовк так само мав родину, яку повідстрелювали ті самі люди. Він перемагає свій страх і допомагає старому вовку переховуватися від людей. Автор пропонує побачити добро там, де його віднайти не так і легко. Дуже майстерно зображує добро і зло Євген Гуцало. Грубо кажучи, втіленням добра у нього в оповіданні виступають хлопчики-підберезники, а дядько Шпичак уособлює зло. Хлопці рятують величезного лося, а Шпичак в цей час дивиться на все із-за кущів. Він міг би допомогти, адже він доросла людина... Але він не робить цього. Цей підлий і боягузливий недолюдок жорстоко вбиває лося пострілом з рушниці. Григір Тютюнник зробив свого героя уособленням добра і прикладом для гармонічних взаємин з природою. Його Олесь усім здається диваком через те, що він "надто" любить природу, ліс. Він майструє шпаківні і спілкується з лісовими тваринами. Олесь пробачає своїх образників і навіть радіє, що вони знову можуть спілкуватися. Усі вищезгадані твори на прикладах показуть нам, що таке добро, а що таке зло. Ми маємо лише обрати команду, за яку збираємося грати!
Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух,
Лиш Сонячні Кларнети.
У танці я, ритмічний рух,
В безсмертнім — всі планети.
Я був — не Я. Лиш мрія, сон.
Навколо — дзвонні згуки,
І пітьми творчої хітон,
І благовісні руки.
Прокинувсь я — і я вже Ти:
Над мною, підо мною
Горять світи, біжать світи
Музичною рікою.
І стежив я, і я веснів:
Акордились планети.
Навік я взнав, що Ти не Гнів, —
Лиш Сонячні Кларнети.
Проаналізувати твір «За городом качки пливуть» можна так:
Тема: розповідь про життя багатих та бідних наречених.
Ідея: утвердження думки про те, що у світі немає місця матеріальній нерівності.
Жанр: родинно-побутова пісня.
Художні засоби. Епітети: сивий кінь, синя нічка-петрівочка, хлопець молоденький, любая розмова,
Звертання: дівчинонько.
Метафора: скрипка витинає.
Антитеза: вбогі дівки заміж ідуть, а багаті плачуть.
Риторичне питання: «Чи ти чула, дівчинонько?»
Окрім цього, у творі наявні слова зі зменшено-пестливими суфіксами (дівчинонько, молоденький), які вказують на особливе ставлення до ліричних героїв народу.
