Дятел - це птах досить великого розміру; один із найвідоміших представників родини Дятлових. ... Дятел відіграє важливу роль в екосистемах лісу, забезпечуючи дуплами дрібних птахів, таких як синиці і мухоловки.
Дятел відіграє важливу роль в екосистемах лісу, забезпечуючи дуплами дрібних птахів, таких як синиці і мухоловки. Крім того, він у великій кількості поїдає лісових шкідників: попелиць, гусінь метеликів і комах, які живляться деревиною — вусачів, златок, короїдів, мурах тощо. Якщо навесні та влітку основу раціону складають тваринні корми, то восени і взимку птах переходить на рослинну їжу. У хвойних лісах його основним кормом є насіння сосни, ялини і модрини. Для довбання шишок використовується «кузня» — розгалуження гілок, щілина в корі або отвір, зроблений дятлом, у який вставляється шишка. У південних листяних лісах дятли споживають горіхи та плоди кісточкових дерев.
(тут більше 5 речень)
Більше діла — менше слів.Вода все сполоще, а злого слова — ні.Вола в'яжуть мотуззям, а людину словом.Гостре словечко коле сердечко.Давши слово — держись, не давши — кріпись.го слова і лід розмерзає.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.
<span>Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів. </span>
<span>Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос. </span>
І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду.<span>Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним. </span>
<span>Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ. </span>
<span>Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко: </span>
<span>Та де б не ходив я в далекій дорозі, </span>
<span>В чужім чи у ріднім краю, </span>
<span>Я згадую вогник у тихій тривозі </span>
<span>І рідну хатину свою. </span>
<span>Бо дивляться в далеч засмучені очі, </span>
<span>Хоч тінь там моя промайне. </span>
Бо світ иться вогник у темнії ночі,
Мов кличе додому мене!
<span>
<span>
</span></span>
8.Б
9. В.
10. В
11.1)Панував осінній спокій скрізь: у садку й у полі, у лісі й на городі.
2) У садку й у полі, у лісі й на городі - скрізь панував осінній спокій
Колись первісні люди жили у печерах і полювали на мамонтів, а тепер їхні далекі нащадки вийшли у космос. Не перелічити складних технологій, які ми тепер сприймаємо як частину нашого повсякденного життя - наприклад, мобільний зв'язок та Інтернет. Але вони з'явилися не на порожньому місці: технічний прогрес сторіччами творили люди, які робили відкриття та винаходи. І так, крок за кроком, людство отримало все те, що ми тепер маємо: сучасні машини, комп'ютери, ліки від тяжких хвороб. Як кажуть, і море починається з краплі, і довгий шлях - з першого кроку. Головне - вірити у свої сили і прямувати до своєї мети.