Прыгучесть является самым главным его умением
3 року». Перший варіант роману (1846 р.) не був вчасно опублікований через арешт письменника. Нова редакція «Чорної ради» побачила світ 1857 р. Використавши історичні свідчення з літописів Самовидця та Григорія Грабянки, осмисливши матеріал козацьких записок, письменник на основі українського історичного матеріалу створив роман вальтер-скоттівського типу. В основу сюжетної канви покладено мотив подорожі. Події в романі зображено в двох планах - історичному та особистісному. Центральним епізодом твору є Ніжинська рада 1663 р., в ході якої фатальну роль відіграв простолюд. Для автора чорний колір позначає не лише соціальну приналежність учасників ради. Він виступає символом руїни та анархії, що зводить нанівець державотворчі задуми козацької еліти.
Куліш є автором поетичних збірок «Досвітки», «Хуторна поезія», «Дзвін». Значний інтерес становлять його переклади зі світової поезії, що увійшли до посмертної збірки «Позичена кобза».
Велике історико-літературне значення мають критичні праці Кулі-ша, позначені аналітичною глибиною та масштабністю філософських узагальнень.
Як щирий патріот України П. О. Куліш мав усвідомлене почуття відповідальності за долю нації. Він шукав шляхи виходу з колоніального рабства, тому звернувся до історії, насамперед її трагічних сторінок, які б могли вказати на причини втрати Україною державності. Письменника глибоко вражали зневага його сучасниками національних святинь, він намагався дошукатися причин національного лиха. Так поступово заро-джується в нього задум написати історичний роман із часів козаччини, але звернувся не до її перемог, а до епохи анархії та чвар, що стояли на шляху до національного об’єднання.
шматочком
Ромео мгновенно чувствует что она его избранница что с ней связано его участь. Ромео становится взрослым зрелым человеком который не просто мечтает но уже действует борется за свое живое чувство. С этой минуты все его слова и поступки полны энергии и решительности а вместе с тем большой внутренней простоты и искренности. Наконец когда Romeo получает ложное известие о смерти Джульетты он ещё раз преображается. Он чувствует что для него жизнь кончена он как бы поднимается над собой и всем окружающим чтобы посмотреть на мир с большой высоты. Ромео приобретает ту проницательную мудрость ту объективность которые свойственны людям много испытавших и продумавшим. Теперь Romeo начинает понимать мир лучше чем раньше. Ему открывается силы руководящие людьми но Romeo даже и после своего перерождения лишь наполовину избавился от самонаблюдения.
Эпитет и метафоры больше не знаю
Рассказ Ивана Сергеевича Тургенева "Муму" меня очень поразил. Когда Герасим убил собачку, я не могла сдержать слез. А как же было тяжело ему самому! Ведь он вырастил Муму из маленького щеночка. Это единственное существо, которое любило Герасима, да и он успел привязаться к собачонке. Но Герасим был крепостным и вынужден исполнять все приказы и капризы своей госпожи.
Я задаю себе вопрос: "Почему же Герасим не ушел в деревню с Муму?" Он не посмел ослушаться барыни, но и не захотел существовать в доме, где распоряжаются жестокие и бесчеловечные люди. А барыня опять нашла виноватых, чтобы выгородить себя.
Крепостное право унижало не только крестьян, но губило и самих помещиков, приучало их к безнаказанности.
В рассказе Тургенева "Муму" мы видим барыню, которая думала только о себе, своем покое, а другие люди должны были ей угождать, выполняя любую ее прихоть. Против такого порядка вещей выступает писатель. Он был честным человеком и не мог мириться с крепостным правом.
Какими качествами был наделен счастливый человек в рассказе Толстого Царь и рубашка(ответ :Неприхотлив,жизнерадостен,трудолюбив,добр ко всем,рад всему,что приподносит ему жизнь.)