Багато людей називають себе патріотами своєї держави. Але справа в тому, що вони "називають", та нічого не роблять. Щоб вважати себе громадянином, потрібно брати активну участь у розвитку своєї держави. Удосконалювати її традиції, зберігати звичаї. Не нищити природу, яка зачаровує серце.
Можливо, у мене не все виходить із вищесказаного. Але я стараюся. Саме тому можу назватися українцем.
.Вони довго ще будуть над цим думати; вони зовсім не коштовні. 2.Я покуштувала цукерку_ вона була дуже смачна.3.Не кожна людина має телефон.4.Мій кіт дуже гарний, в нього руде хутро.5. Він нічого не міг думати, а тільки глибоко, всім серцем і всіма нервами своїми почував: треба їх рятувати.6. Вона добре підготувалася до уроку біології.7. А ти не брав моїх зошитів?8. Коли Ви зможете піти з нами в музей?9. Наступного тижня у нас буде конференція, і ви повинні взяти участь у ній.10. Це правило ви знаєте ще погано. Ви повинні повторити його ще раз.
<span>1. </span>КОНТРудар ← УДАР
спосiб творення – префіксальний.
<span>2. </span>Якою частиною мови
є слово КОЛО, треба дивитися по контексту:
може бути<em> іменником</em>:
<span> створіть (що?) </span>коло;
може бути <em>прийменником</em>:
<span> розташована (де?
коло чого?) коло будинку (коло = біля).</span><span> </span>
Дружба, на мій погляд, це великий дар людині. Адже чим більше в тебе справжніх товаришів, тим більше ти відчуваєш підтримку у важких ситуаціях, допомогу у скруті та щиру радість за твої успіхи. Але також важливо бути самому чесним і щирим у стосунках зі своїми товаришами.
<span> </span>
<span> У мене багато знайомих, але справжніх друзів мало. Адже не кожного можна назвати своїм справжнім другом. Я вважаю, що такі стосунки мають пройти через певні випробовування та перевірку. І справа не в тому, чи дасть хтось переписати комусь невиконане домашнє завдання, чи підтримає тебе у сварці. Справжня дружба набагато глибша. Я пам’ятаю випадок, після якого мені було присвоєно почесне звання друга. Одна моя сусідка, така ж учениця, як і я, сильно захворіла. Протягом тривалого часу їй не можна було виходити на вулицю, тому вона пропускала заняття. Оленка, так її ім’я, вчилася дуже добре, тому сильно переживала за пропущені уроки. Хоча в неї і були номери телефонів її класного керівника й однокласників, та це допомагало лише частково. Вона могла дізнатися, яким було домашнє завдання, але новий матеріал досить часто був складним і незрозумілим. </span>
<span> </span>
<span> Одного разу Олена звернулася до мене по допомогу. І так сталося, що з багатьох предметів завдання в нас були однакові. Я погодилась допомагати їй. Час, який ми проводили разом, минав швидко і весело. Оленка була не лише розумною, але цікавою і чемною дівчиною. Коли вона після хврроби прийшла до школи, то вразила вчителів своєю підготовкою. Та й у мене з багатьох предметів оцінки підвищилися. Відтоді ми товаришуємо і Оленка називає мене справжньою подругою.</span>
Чарівна осінь.
Минуло літо .Владною господаркою йде по рідному краю чарівна осінь.
Заквітчала вона поле,ліс,сади і парки.Осінь пофарбувала золотом вбрання дерев.Трава пожовкла і прилягла до землі .На ланах ніжною зеленою щіточкою зійшла озимина.Ліс одягнувся в яскравий одяг.Тільки величаві сосни і ялинки стоять у зеленому вбранні.На блакитному небі пливуть у далечінь білі хмари.Ласкавий вітер натягнув у повітрі срібні струни.Це летить тоненьке павутиння.Настало бабине літо.
Щедра осінь,частує всіх своїми дарами.Чарівниця про всіх дбає.
сойдет?