1.У Галинки було 34 гривні.
2.На День Народження до Аліни прийшло 7 людей,потім прийшло ще 5.
3.У 10 квартирі живе моя найкраща подруга.
4.Мар*янка випрала 2 сорочки та на 3 плаття.
рубість , це напевно те чого так не любить кожен з нас у комусь , але сам користується цим напевно щохвилини.Це дуже погана риса характеру.На мою думку ми застосовуємо грубість тоді , коли не хочемо показатись комусь слабким , або гірше його.Це скоріш за все демонстрування сили , можливо навіть не сили , характеру , того що він не гірший. Застосування грубості ніколи не призведе до чогось доброго. Краще дати зрозуміти людині все без зайвих криків , сварок та непорозумінь...Потрібно насамперед пам'ятати те , що ми не ідеал і потрібно поводитись добре , якщо ви хочете досягнути чогось....Отже на мою думку грубість - це демонстрування сили. Але стараймось відівчовуватись від поганого і пам'ятати про хороше).
2. Через несприятливі погодні умови сівба цього року затягнулася.
3. Колектив провів значну роботу по підготовці до весняної спартакіади.
4. У наш час зросли вимоги до навчання та виховання підлітків.
5. Школа перейшла на навчання в одну зміну застосуванням кабінетної системи.
6. Заняття в ляцеї цього дня були скасовані.
7. З метою обліку роботи було введено використання журналів. (не впевнена у правильності редагувань цього речення)
У мами рука і легка,і прекрасна,а сердце глибоке як сивий Дніпро.
Рука - підмет, (Рука кого?) мами - додаток, (Рука яка?) і легка, і прекрасна - означення. Сердце - підмет, (сердце яке?) глибоке - означення, (Сердце глибоке як хто?) Як сивий Дніпро - означення.
У п'ятнадцять - сімнадцять років, ймовірно, складно вибрати ту, неповторну професію, якій потім віддаси довгі роки життя, будеш удосконалювати свою майстерність. Але мені пощастило, я з раннього дитинства знала, що буду художником. Мої дід і брат - художники. Я люблю спостерігати за їх роботою. Дід -живописець<span>, а брат- графік. Я ще не вирішила, чим буду займатися, мені подобається </span>декоративно-прикладне мистецтво<span>. Я сама виготовляю шкатулки, а потім розписую їх чарівними візерунками або нехитрими сценками з народного життя. Приваблює мене і монументальний живопис фрески в храмах. Ці величні творіння пережили століття і тепер можуть багато </span>розповісти<span> нам про своїх творців, їх геніальності і майстерності. Цей </span>художник<span> любив літо - в його палітрі яскраве різнобарв'я, що не тьмяніє століттями фарби. А тут працював аскет, лінії його малюнка скупі і бездоганно точні, немає зовнішньої красивості, але вони сама досконалість, декількома штрихами створюють цілий світ. Приваблює мене і </span>робота театральних<span>художників-декораторів, їх майстерність не перестає вражати і захоплювати. Ось на сцені з'являється зарослий стародавній сад, </span>озеро<span> з лебедями, стародавній </span>замок<span> або весела сільська вулиця. Все це створили вмілі і талановиті руки професійних художників. Але, щоб стати майстром, треба дуже багато працювати, виробляти свій </span>стиль<span>, а інакше й не варто братися за таку складну і прекрасну роботу. Сподіватися, що тебе осінить, і ти раптом станеш знаменитим - не вийде. Треба щоденно працювати, відточувати свій стиль і майстерність, тільки тоді чогось зможеш досягти. Але спочатку треба визначитися. А це дуже складно, хочеться спробувати себе у всьому. Батько каже, що я розкидаюся. А я шукаю свій шлях, щоб вибрати його, не пошкодувати потім і досягти майстерності в професії. А інакше і нічого починати. </span>Посередністю<span> бути не хочеться.</span>