1. Ти любиш їсти морозиво?
2. Я і ти друзі.
3. Марійко, ти йдеш до дошки.
4. Сергій ти відмінник у цьому семестрі.
5. За роботу ти отримала 12.
Сонця - додаток (питання непрямих відмінків. Всі відмінки, крім називного.)
Сміх - додаток
Безсилі - означення ( яка? який? яке? які? та ще деякі)
Зміст - підмет (питання називного відмінка: хто? що?)
Повік - обставина ( як? де куди? коли? звідки?)
Доволі часто доводиться чути, що рівень освіти старшокласників та студентів падає. Наприклад, багато з них пишуть з грубими помилками, хоча українську мову вивчають всі. Також говорять, що молоді люди зазнають труднощів, коли потрібно щось підрахувати без калькулятора. Але ж це - елементарні навичкі, які вивчають у молодших класах!
Звісно, не всі школяри та студенти є такими, але, на жаль, така проблема існує. Хто в цьому винен і що з цим робити? На мій погляд, шукати винних немає сенсу, бо причин може бути багато. Хтось довго хворів і пропустив багато матеріалу, у когось довго не було вчителя і весь клас не засвоїв програму, хтось просто погано вчився в початковій школі. А ще буває й так, що учень не усвідомлює доволі простого факту: шкільні роки швидко пройдуть, і настане день, коли буде потрібно вживати знання в реальному житті. Піде така людина працювати - і виявиться, що вона пише безграмотно. Людина не зможе виконувати свою роботу як слід, а це вже проблема, серйонніша за погані помилки. Работодавець не буде дізнаватися, чому саме робітник не знає елементарних речей, а повторювати з ним програму середньої школи ніхто не буде. Якщо робота буде вимагати вміння писати без помилок, такого робітника звільнять. Звільнять і продавця, який, складаючи сім та вісім, отримує дванадцять.
Тому так важливо вчасно знаходити "дірки" в знаннях і закривати їх самим. Той же правопис не є воєнною таємницею, є безліч підручників та ресурсів в інтернеті. Треба тільки мати бажання навчитися і усвідомлювати, що ці знання дійсно потрібні. А ще треба зрозуміти, що врешті-решт за рівень своєї освіти кожен відповідає сам, а остаточний екзамен буде приймати життя.
У церкві перед Службою Божою,завжди чути дзвін.
Мой родной дворик – это двор многоэтажного дома. Он средних размеров и довольно уютный. В нашем доме девять этажей и четыре парадных. Как видите, в нем живет множество людей. Поэтому во дворе есть все, чтобы можно было выйти из квартиры на улицу и с удобствами подышать свежим воздухом. А детям – поиграть.Во дворе установлены лавочки, где можно посидеть. Еще на заасфальтированной площадке ставят машины. Но в нашем дворе много машин не стоит, потому что в нем нет гаражей, как в некоторых других дворах.На той части двора, что не покрыта асфальтом, высажены деревья и кусты. Здесь приятно отдыхать в тенечке жарким летом. Также дворничиха с помощью пожилых женщин из нашего дома разбила клумбы с садовыми цветами. Там, в зависимости от времени года, цветут петунии, клематисы, астры, пионы и другие цветы.У нас во дворе растет орех, а осенью под этим деревом все кому не лень собирают орехи. А еще есть рябина, где зимой кормятся птички.Во дворе устроена маленькая детская площадка с горкой, качелями и песочницей. Здесь возятся малыши. Рядом на лавочках следят за ними мамы и бабушки. Еще во дворе установлен столик, за которым играют в домино пенсионеры, а поздно вечером молодежь грызет семечки. Ну, и выбивалка для ковров – еще одна деталь нашего двора.<span>Наш двор уютный, в нем каждый находит себе место. В кустах всегда обитает пара-тройка бездомных котов. Их подкармливают бабушки, и поэтому они ластятся к каждому, кто живет в нашем дворе.
</span>