Ще вчора сонечко гріло по-літньому. А сьогодні вночі до мого міста непомітно вступила чарівниця-осінь.<span>У буйні зелені крони дерев, осінь вже де-не-де вплела пасма жовтого листя. Молода берізка опустила додолу довгі коси-віти. А вітер чеше, чеше їх, заспокоюючи красуню. Не сумуй, що незабаром опаде твоє листя.</span>Прийде весна — і на місці опалого листочка виростуть нові, молоді пагінці.Ще пишніше розквітне твоя врода.<span>Кожний новий ранок зустрічає мене по-іншому: то загорне у густий туман, то сипне за комір кілька холодних краплинок осіннього дощу, то збадьорить прозорою прохолодою. А інколи розщедриться ранок і зустріне свіжовимитим сонечком, скісні промені якого заглядають під самі повіки, ніби просять пробачення за своїх сердитих побратимів…</span><span>Я люблю осінь за її тихий смуток, що щемом озивається в серці, за важкі кетяги горобини, за срібні нитки бабиного літа, що дарують нам окрайчик літнього тепла, за шерхіт опалого листя, який заспокоює отой щем у серці.</span><span>У садочках пахнуть достиглі яблука викохані щедрим літнім сонцем, вони вже не в змозі втриматися на гілці, голосно гупають з віт, проливаючись липким соком у холодну траву.</span><span>— “Не сумуй, — каже мені жовта гілка за вікном. — Мине осінь, пройде зима. Пора згасання зміниться порою цвітіння”.</span><span>І я не сумую, бо про це мене просила сама Осінь сьогодні вночі. Осінь, що завітала до мого міста.</span>
На мою думку,бути сміливим,означає мати щастя.Ризикуючи ми переборюємо себе і зазвичай в результаті отримуємо хороші наслідки.Але чи кожен з нас може бути сміливим?Звичайно,що ні.Як говорить приказка «Хто не ризикує,той не п’є вино».Вірно!Ми повинні чимось жертвувати,взамін отримувати щось нове.
По-перше,чим більше ми будемо проявляти сміливість до чого,ми будемо отримувати нові знайомства,новий досвід,що в майбутньому нам знадобиться.По-друге,ми переборюємо самих себе і стаємо більш сміливим.
Яскравим прикладом,можу слугувати сама собі.Побачивши оголошення про конкурс граси в соцмережі,моя мама впрошувала мене подати заявку,але я не наважувалася,так як вважала себе людиною не того рівня.Попри місяць вмовлянь,я все-таки згодилась та відправила анкету на участь.Через декілька днів мені прийшло запрошення на перший огляд.
Пройшовши всі етапи,я зрозуміла,що підхожу і дійсно пройшла у так звану «Чарівну вісімку».Там я познайомилась з хорошими,впливовими людьми,які зараз відіграють велику роль у моєму житті.Цим самим я переборола себе і зараз вважаю себе сміливою.Чого не можу сказати про свою подругу,яку не наважилася і в подальшому зайнялася великою заздрістю,яка зруйнувала нашу дружбу.
Отже,ніколи і нічого не бійтеся,прагніть кращого,шукайте хороших квитків у майбутнє.Знайомтеся,дружіть,кохайте і будьте коханими.Стукайте у всі двері і щастя обов’язково буде з вами.
На мою думку, у кожного з нас є навіть декілька обов’язків, кілька моральних боргів перед природою. По-перше, таким обов’язком має стати зміна ставлення до навколишнього середовища: із загарбницько-використовувального воно має стати вдячно-споживальним. Справді, люди звикли ставитись до дерев, озер та усього живого так, наче це їхня власність, а треба сприймати кожен дар природи із величезною вдячністю.
у наш час менеджмент займає чільне місце у всіх сферах діяльності людини.
<span>Карпати... Величні і неповторні в красі своїй гори, покриті віковічними лісами, бурхливі ріки, кришталево прозорі високогірні озера - «морські очі», барвистий килим полонин ц отарами овець, мелодії гуцульської трембіти... Таким на мить постає в уяві цей чудовий край чарівної природи, невичерпних земних багатств визначних пам'яток минулого, працьовитих і талановитих людей! Карпати - це гудки заводів і паровозів, каравани плотів па звивистих порожистих ріках і цілющі мінеральні джерела, газові свердловини і шахти, краєвид нафтових вишок і моря золотої пшениці Прикарпаття, квітучі сади і важкі грона винограду Закарпаття. Широко розливається довкола верховинська пісня, і дзвенить у ній радість визвольної праці, щастя оновленої землі.</span>