У давнину в Галичини був синьо-червоний стяг.
За котячою поведінкою можна передбачати погоду: якщо кішка грається
своїм хвостом — на вітер, якщо ховається в тепле місце і ховає мордочку,
згорнувшись клубочком, — на холодну погоду, якщо лежить на підлозі
животиком догори, витягнувши лапки, — до тепла. Якщо шкребе і дряпає
підлогу — буде дощ, вітер, а зимою — завірюха. Вона також віщує гостей:
теплі лапки у кішки — чекай добрих гостей, холодні — будуть недобрі
гості. Коли кішка “вмивається”, дивляться з якого боку лапкою “закликає
гостей” — з півночі чи півдня. Кішка лікує господаря своїм теплом. Якщо
вона приходить до хворого — це означає, що той видужує, якщо ж кицька
тікає від хворого або стрибає на покуть — чує смерть.
Батьківщина- це наша рідна Україна. Батьківщина наша квітуча і красива. Наша батьківщина має багато гарних і красивих міст.
У кожного із нас є батьківський дім в якому виросли, живемо і багато
згадок про нього.
Щастя - поняття дуже широке. Кожен може розуміти його по-різному. В моєму власному сприйнятті, щаслива людина - це така людина, яка кожен день вміє наповнювати важливими і цікавими для неї речами. Завдяки цьому, ніколи не жаліється на якісь невдачі. Звісно, що сьогодні дуже важко бути цілком щасливим. У повсякденному житті у кожного можуть виникати труднощі, які псують настрій і жагу йти до своїх цілей. Але це не повинно зупиняти.
Що робить щасливою саме мене? Складне питання, бо є багато речей, які змушують мене посміхається. По-перше, я маю близьких мені людей, підтримка і присутність яких, дає мені змогу відчувати себе потрібною. Також в мене є хобі, улюблена справа. Я приділяю їй досить багато часу і це хобі займає велике місце в моєму житті. І це не обтяжує, а навпаки, надає внутрішнього стержню через відчуття того, що я на щось здатна.
Не буду сперечатися, що інколи, настрій настільки поганий, що майже нічого, що нещодавно змушувало почувати себе щасливою, не допомагає тримати себе в руках. У таких випадках мені допомагає спостереження за красою, яка мене оточує. Вона ж повсюди. І в природі, і в людях і в мистецтві. Не кожен помічає цю красу через підвищений темп життя в суспільстві. Тому, інколи, важливо все-ж-таки натиснути на гальма. Навіть якщо не має змоги виїхати на природу, то хоча б просто посидіти коло вікна. Навіть дивлячись на вогні сучасного міста з кружкою в руках, можна привести свій мозок до ладу, аби наступного дня, знову й знову шукати по життю такі речі, які роблять мене радісною. Або ж, зберігати такі спогади, які роблять мене щасливою.
Чи можу я назвати себе щасливою? Не знаю. Та я знаю, що робить мене такою. Тому і далі буду робити все, що в моїх силах, аби справді почуватися щасливою людиною!