Легенда о Дедале и Икаре, о том, как они сделали крылья из воска и полетели через море, а Икар подлетел слишком близко к солнцу и крылья его расплавились.. .
<span>Вроде бы эта легенда подходит по теме, просто вся история изначально происходила на острове Крит) </span>
Яким було буденне життя спартіатів?
Спартіати повсякчас були готові воювати. Саме це визначало їхню буденність. Вони не займалися ні господарством, ні торгівлею. Основним їхнім заняттям була війна, а сама Спарта нагадувала військовий табір. Спортивні змагання підтримували постійний дух суперництва. Сиартіатам заборонялося без потреби виїздити за межі поліса, багато говорити й розголошувати зміст навіть побутових розмов.
Для того щоб стати повноправним громадянином (спартіатом), треба було: по-перше, від народження отримати право на володіння земельним наділом; по-друге, отримати відповідне виховання, яким опікувалася держава, і, по-третє, отримати доступ до однієї з громадських їдалень, де харчувалися всі дорослі (віком понад 30 років) чоловіки.
Спартанська дівчина, яка бере участь у змаганнях з бігу. Фігурка 5 ст. до н. є. Спартанські дівчата, майбутні матері, мусили бути дужими, здоровими и витривалими. Вони займалися бігом, боротьбою, кидали списа.
Прочитайте уривок із твору Плутарха. Поміркуйте, чому історик твердив, що «Спарта - єдине місто у світі, де діяло прислів'я, що багатство сліпе і лежить неживе й нерухоме, як на картині». «...Щоб остаточно знищити будь-яку нерівність, Лікург насамперед вилучив з обігу всю золоту та срібну монету наказавши використовувати лише залізну, але й тій за ЇЇ великого розміру та ваги визначив маленьку вартість, - так збереження суми в десять мін вимагало мати вдома власний склад, а для перевезення - вози. Крім того, він прогнав зі Спарти зайві та непотрібні, на його думку, ремесла. А зрештою, більшість Із них і без того зникла б разом із запровадженням нової монети, тому що мистецькі вироби не мали збуту.. Не було в Спарті і торгівлі чужоземними товарами, у спартанські пристані не заходив жоден корабель. Щоб Іще рішучіше побороти пишність і цілковито знищити жадобу до багатства, Лікург запровадив спільне харчування. Згідно із цим усі громадяни мусили сходитися разом і спільно їсти приписані страви; ніхто не смів у себе вдома їсти, розлігшись на дорогих подушках при багато прибраних столах».
Працюймо самостійно. Завдання 1. Дайте відповіді на запитання: І.Чому із запровадженням нової «монети», за словами Плутарха, у країні зникла злочинність?
2. Для чого в Спарті було запроваджено спільне харчування спартіатів?
3. Як нововведення Пікурга вплинули на побут спартанців?
2. Чого прагнули навчити своїх дітей спартанці?
Велику увагу спартанська влада приділяла вихованню дітей. Життя новонародженої дитини в Спарті залежало від рішення ради старійшин. Хворі діти, вважали спартіати, не потрібні ні батькам, ні державі. До семи років дитину виховували в сім'ї, а потім розпочиналося її навчання в громадських школах. У 14 років хлопчики проходили випробування в храмі Артеміди. Після іспиту (а потрібно було витримати удари різкою без сліз та зойків) хлопець міг продовжувати навчання. У 18 років його зараховували до загонів ефебів, які займалися військовими вправами, іноді пошуками їжі та крадіжками, оскільки ці загони не утримувалися за рахунок общини. Закінчувалося виховання чоловіків у 30 років. Повноліття в дівчат визначалося 18-річним віком, який давав можливість узяти шлюб.
Роздивіться ілюстрацію. Джерела свідчать, що перед битвами спартанці вдягали плащі здебільшого червоного кольору. Поміркуйте чому.
3. Про які подробиці виховання спартанців довідуємося з розповіді Плутарха? «ЛІкург позабирав семилітніх дітей, об'єднав їх у загони й виховував їх спільно, привчав до спільних ігор і навчання. На чолі загонів він ставив найкміт.'іивішого й найхоробрішого в бійках. Діти в усьому брали з нього приклад, виконували його накази, зносили покарання, відтак усе навчання полягало в тому, щоб виховувати в дітях покірливість. Читання та письма вони вчилися тільки в межах необхідності. Виховання полягало в тому, щоб навчити безвідмовно коритися, терпляче зносити негаразди й перемагати супротивника.
Виховання старших було ще суворішим, їх стригли коротко, привчали ходити босоніж і грати голими. Коли вони досягали 12 років, хлопці переставали носити хітон, одержуючи раз на рік гіматій, ходили брудними, не вмивалися й не змащували нічим тіло, за винятком декількох днів на рік, коли їм дозволялося користуватися всім цим.
Дітей привчали висловлюватися гостро» але дотепно й небагатьма словами. Лікург вважав, що й кілька простих слів повинні мати глибокий зміст. Примушуючи дітей довго мовчати, він навчав їх давати влучні, глибокодумні відповіді... Сам Лікург, коли в нього хтось став вимагати, щоб він запровадив у державі демократію, відповів: "Запровадь спочатку демократію в себе в домі"*.
Чому спартанці так суворо виховували своїх дітей?
Працюймо самостійно. Завдання 2.
<span>
</span>
Основными условиями Версальского Мирного договора стали ограничения по отношению к Германии. Ей запрещал иметь свой флот, армию большой численности, заниматься военными разработками и производить военную продукцию. Ее территории были сокращены, часть из них достались Франции. Российская, Османская, Австро-Венгерская и Германская Империи перестали существовать, многие народы, входящие в их состав получили независимость. Образовалась Польша, Венгрия, Литва, Латвия, Эстония и др.
2)Хозяйство и быт гуннов. 3)Культура гуннов
1. В гуннском обществе преобладали черты патриархально-родовых отношений. Гунны делились на 24 рода, во главе которых стояли старейшины. Совет старейшин решали государственные дела. Появились семейная и частная собственность на скот и землю. У гуннов были рабы из числа военнопленных и населения подвластных областей. Рабов использовали в качестве домашней прислуги, пастухов, ремесленников, землепашцев. Государствам управлял шаньюй, с неограниченной властью. Ему подчинялись князья. Их называли темниками. Они являлись близкими родственниками шаньюя. Всего темников было 24 – по количеству родов. Каждый из них имел свой участок земли для откочевки. В своих владениях темники могли назначать тысячников, сотников. Должностные и высшие чины и гуннов передавались по наследству. Для содержания правителя и знати взимались налом. Существование органов власти, введение налога – все это свидетельствовало о переходе гуннов к классовому обществу и государству.
2. Хозяйство и быт гуннов.
Главную роль в жизни гуннов играло скотоводство. Наряду с кочевым хозяйством вели и оседлый образ жизни. Они занимались земледелием. Особые внимание гунны уделяли военной подготовке. Основу войска составляла подвижная конница. Важную роль играли охота. Охотились также на антилоп, кабанов, куланов, диких оленей, горных баранов. Кочевая семья жила в волосной юрте. Пол юрты застилали кошмой и коврами. Постель делали из досок и покрывали кошмой.
3. Культура гуннов
В ІІІ – V вв. н. э. у степных племен развивается ювелирное искусство. Ювелиры этого времени для изделия использовали в основном золото. Для ювелирного искусства характерным является разнообразие технических приемов украшения предметов. Наиболее часто встречаются инкрустация (вставки из цветных камней), зернь (запаивания золотых шариков на основу), скань (запаивания витой проволочки) и др. приемы. Все эти виды ювелирных работ получили название полихромный стиль. Полихромный стиль сменил скифо-сакский, «звериный стиль». Заимствованная в начале І в до н. э. из стран Передней Азии и Восточного Средиземноморья эта сложная и тонкая техника передавалось древними азиатскими ювелирами из поколения в поколения, достигнув своего расцвета в ІV – V вв. н. э.