Ответ написать не могу но можешь воспользоваться тем,что ця видотна людина твий батько або дидусь я так и делал
Геть/ман/ський, ко/ле/со, чер/го/вий, зруч/ний, ви/раз/ний, олень, зав/дан/ня, ук/ра/їн/ський, лі/то/пис, за/пи/тан/ня, оди/над/цять, ки/да/ти, діа/лог, кі/ло/метр, лег/кий, чо/тир/над/цять, ко/рис/ний, сто/ляр.
Зарозумілість- дуже погана риса характеру. Містер Пихатість- саме так ми називаємо свого знайомого. Я зазначив, що цей приклад - неправильний.
<span>Прикме́тник<span> — самостійна
частина </span>мови<span>, що виражає ознаку
предмета, </span><span>тобто ознаку іменника. Із цього ми
розуміємо, що прикметник в першу чергу
тісно пов ’язан із іменником граматично. </span>Прикметники за значенням
поділяються на такі розряди:</span><span><span>·
</span>якісні<span>, що виражають ознаки предметів
безпосередньо власним лексичним значенням: сумна пісня, яскрава
особистість</span></span><span><span>·
</span>відносні<span>, що позначають ознаку предмета не
безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дій: вступний
тест, прикордонний пост;</span></span><span><span>·
</span>присвійні<span>, що виражають належність предмета певній
істоті: материн рушник, Мартин зошит.</span></span>
<span>Присвійні
прикметники утворюються від назв людей і тварин : сестра —
сестр-ин, Ольга —
Ольж-ин, соб-ач-ий, кач-ач-ий<span>.</span></span>
<span>Із цього ми
бачимо, що прикметник надає глибшого змісту будь-якому іменнику. Завдяки
прикметникам автор розширює малюнок, який описується у творі, що в свою чергу
дозволяє нам, читачам, глибоко поринути в світ книги.</span>