Найважливіше, що є у кожної людини – це її близькі. На мою думку, сім’я – це найбільший скарб. Я вважаю, що кожен повинен її берегти. По – перше, коли ми приходимо у світ, наші батьки роблять все, для того, щоб ми росли здоровими і щасливими. Тому, що рідні найбільше люблять нас. Підтвердженням цього є те, що вони роблять для благополуччя і радості дітей: навчають ходити, розмовляти, ведуть в садочок та до школи, хочуть, щоб ми були чесними, добрими і справедливими, вкладають частинку своєї душі. По – друге, коли малюки виростають, завжди повертаються у рідний дім. Це засвідчує, що куди б життя не закинуло, і ким би ми не стали, батько й ненька завжди раді нас бачити. Прикладом для мене є моя сім’я. Я виросла у цілковитій любові та щасті. Батьки та сестра – найрідніші для мене. Щоб не трапилось, ці люди завжди готові підтримати, дати мудру пораду. Вони – мій скарб, який хочеться оберігати, який є найцінніший. Звідси можна зробити висновок, що сім'я – скарб кожної людини. Варто пам’ятати про це. Бо найщиріші, найдобріші люди у нашому житті – батьки, брати і сестри та родичі – наша любов. <span>Посилання на джерело: </span><span>https://te.20minut.ua/blogs/simya--naybilshiy-skarb.html</span>
Фонетична транскрипція — це звуковий запис слів із використанням відповідних умовних позначок:[ ] — звук;' —м’якість приголосного;: — подовжений звук;’ — напівпом’якшення приголосного;’ (над голосним) — наголос; <span>[у] — <em>У</em> нескладовий;</span><span>[ї] — <em>і</em> нескладовий;</span><span>[єи] — наближення одного звука до іншого;</span>- — поділ на склади;/ — коротка пауза (при транскрибуванні тексту);// — довга пауза;дж, дз — один злитий звук;<span><em>ь</em> у транскрипції не позначається; апостроф у транскрипції не позначається; великі букви в транскрипції не вживаються; кожен звук пишеться окремо, не з’єднуючись із наступним. Під час запису фонетичної транскрипції слід враховувати співвідношення звуків і букв.</span><span> </span>
У грудях красивої дівчини, на жаль, билося крижане серце.<u />.
Нічне небо всіяли мерехтливі зорі, і лише ледь помітним серед них був слід від хвоста комети.
У цей веселий літный ранок, першим прокинулось сонце. <span> Коли я вказала на злодійку, то вона глянула на мене вовчим поглядом. </span> Від всього побаченого у нього закрутилася голова.