Мелашка
<span>Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на </span>
<span>червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, </span>
<span>як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, </span>
з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та
<span>червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні </span>
<span>брови, густі-прегусті, як шовк. </span>
<span>Лаврін </span>
<span>Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились </span>
<span>привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, </span>
<span>рум'яні губи — все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на </span>
<span>матір.</span>
Живе з батьком-п'яницею, добрий, лагідний, турботливий, не ставиться байдуже до птахів, чесний, всі вважали його хуліганом, ніжний, щирий, справжній друг.
Шановний Фільфрел,
Пише тобі ......... мені подобається твоя хоробрість та здатність володіти мечем. Твоя професія дуже мене вразила, адже ти лицар короля Річарда ти вірний лише йому .Тобі подобається Ровера дочка Седріка, він англо-сакський король він призирливий і дуже злий . Ти хоча дуже молодий, але хоробрий, відважний, мудрий, красивий .Я розповім тобі про себе, я учениця чи учень ... класу .Ми прочилали баладу і зрозуміли таких як ти зовсім мало ми всім класом вирішили написати тобі листа кожен учень має свою власну думку про тебе. Бувай мій улюблений герой!
З кожним днем теплішає. От уже і сніг розтанув, і земля вкрилася свіжою зеленою травою. Постійно дме вітер, але він уже м’який, теплий, наповнений ароматом перших квітів. Пригріває сонечко, а у вітах дерев співають птахи, що повернулися з теплих країв. Бруньки набухли та от-от перетворяться на молоде листя. Заквітають вишні та абрикоси, розповсюджуючи навколо себе солодкий аромат. Скоро сади стоятимуть наче в білому тумані. Усе довший день, все приємніша погода. Травень принесе першу весняну грозу та зливу, що напоїть землю живильною вологою. Весна – то час пробудження та оновлення природи, сповнене краси та радості.
Спільне те що ці пісні народні, а відмінне, те що календарно-обрядові виконуются лише при особливих датах, пісні до яких були написані, і соціально-побутові, вмконуются в незалежності від дати оскільки в них йдется про побут, соціальне життя.