Епітети:<span>дивний сон; б<span>езмірна, пуста, і дика площина; <span>височенною гранітною скалою;тяжкий залізний молот, <span> біль пекучий</span></span></span></span>
Метафори:<span>горить любові жар, <span>страшний тягар, <span>кам'яне чоло, <span>кривавий труд, <span>душа боліла, <span>серце рвалося, груди жаль стискав</span></span></span></span></span></span>
<span><span><span><span><span><span>Порівняння: <span>І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили; г<span>олос сильний нам згори, як грім, гримить</span></span></span></span></span></span></span></span>
<span><span><span><span><span><span><span><span>Гіпербола: <span>Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, </span><span>Так наші молоти гриміли раз у раз.</span></span></span></span></span></span></span></span></span>
<span><span><span><span><span><span><span><span><span>Риторичний оклик: <span>Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод </span><span>Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, </span><span>Бо вам призначено скалу сесю розбить.</span></span></span></span></span></span></span></span></span></span>
Заходять хмари снігові
Й хурделить, дує вітер.
Мороз малює на вікні,
А я чекаю літо.
Вот тебе и ответ наздоровье и удачи
<span>Мова — це найцінніший скарб, її не можна ні з чим зрівняти. Вона це джерело, яке ллється в наші світлі голови і втамовує нашу розумову спрагу.Завдяки мові ми спілкуємося, за допомогою неї ми пристосовуємось до сьогоднішнього життя. Словом можна вознести до небес, словом можна також і вбити. Недарма кажуть «слово не горобець — вилетить не спіймаєш», ми повинні цінити мову, і розуміти, що й кому ми говоримо.Я не уявляю свого життя, якби я була б німою, адже мова це колискова життя.</span>