[св'ато] - наголос на а, звук в не м"який, а напівпом"якшений (познач. апострофом).
[с'н'іг]
[затиш':а] - наголос на и.
[майак] - наголос на друге а.
Твірне слово — це слово, яке є ба
зою для утворення інш ого. Так, імен
ники л іс, вода, ст еп є твірними сло
вами для прикметників лісовий, во
дяний, ст еповий. А ці прикметники
у свою чергу є твірними словами для
утворення нових іменників лісовик,
водян ик, ст еповик.
П охідне слово — це слово, яке ут
ворилося на базі того, що вже існує в
мові. Хронологічно воно є вторинним
щ одо твірного, від якого утворилося.
{Твірне слово Похідні слова
ліснии
лісовий
Л ІС лісок
узлісся
<span>праліс</span>
<span>Нас у батьків двоє - я і моя молодша сестра Маринка. Мене звуть Катерина, вчуся я в дев'ятому класі звичайної загальноосвітньої школи. Маринка - першокласниця. Наш батько працює на будівництві - він кранівник. Професія рідкісна, він на будь-якому будівництві необхідний робітник. Батько будує житло. Ці красиві будинки прикрашають різні вулиці нашого міста, яке перед нашим батьком як на долоні, коли він сидить в кабіні високого підйомного крану. Ми якось з Маринкою ходили на екскурсію до будівництва папи. Захопило дух, коли ми дивилися від низу до верху на кабіну його крану. Щоб працювати на такій висоті, людина має бути мужнім - так часто говорить нам мама.
Вона у нас кухар-кондитер, працює в кафе, і коли у когось з членів нашої сім'ї день народження, вона готує сюрприз - пече смачні торти і ніколи не повторюється.
Цього разу до дня народження Марини мама приготувала торт у вигляді їжачка. Спинка у цього їжачка була з шоколадного крему, а замість голок були маленькі іменинні свічки. Я теж вирішила зробити подарунок молодшій сестрі своїми руками. Прийшло на думку зробити Маринці такий подарунок після чергового походу до супермаркету. Хто з вас не намагався дістати спеціальними механічними щипцями з чарівної скляної скрині м'яку іграшку? Кілька разів Маринка була близька до мети, але в останню мить іграшка вислизала з щипців і залишалася в скрині. Кожного разу сестра поверталася додому жалюгідна. Ось мені і прийшло на розум зшити з клаптиків хутра собачку. Чому саме собачку - оскільки Маринці дуже подобаються іграшкові собаки. Спочатку потрібно було знайти викрійку. З нею мені допомогла наша вчителька трудового навчання Ніна Петрівна. Бракувало лише хутра. Подруги, до яких я звернулася, принесли мені клаптики білого і червоного штучного хутра. Собачка вийшла смішною. Вуха і лапки - білі, усе інше - червоного кольору. Очки і ніс я зробила з чорних гудзиків. Навіть нашийник наділу на нього. За нашийник був дідовий браслет від старого годинника. Коли усі зібралися за святковим столом, мама поставила в центрі столу апетитного їжачка, а я дістала іграшку.</span><span>- Його звуть Кузей, - повідомила я.
Маринка з радістю заплеснула в долоні. Очі її так сяяли!
- Яка смішна собачка Кузя! - засміялися батько з мамою.
- У тебе талант, дочка! - сказав батько.</span><span>З того часу виготовлення м'яких іграшок стало моїм захопленням.</span>
Життя - це Божий дар. Життя - найцінніше, що взагалі існує: його не можна купити, тобто воно безцінне. Життя можна тільки дати, як дали нам життя наші матусі.
У кожного з нас майже все життя попереду. Нам пощастило жити у двадцять першому сторіччі, тому ми можемо розраховувати на доволі довге життя. Життя теперішнього підлітка скоріш за все буде набагато довшим, ніж було у пересічної людини лише сторіччя тому, не кажучи вже про більш давні часи. До того ж, ми маємо можливість прожити не тільки більш довге, але й здоровіше та цікавіше життя. Якщо, звісно, не змарнуємо цей дивний подарунок долі, не розтратимо його на дріб'язок.
Наші пращури не могли навіть мріяти про те, що ми сприймаємо як належне. В нашій країні вже давно ніхто не помирає від голоду, не знає, що таке злидні - я маю на увазі справжні злидні, а не "не купили того смартфона, який хотілося". Ніхто не залишається неписьменним тільки через те, що батьки не можуть заплатити за навчання. А доступ до інформації? Ми маємо безліч можливостей - тільки руку простягни.
І що ми бачимо? Учень не вчиться, бо не хоче... Якби це побачив його прапрапрадід, що і хотів би вчитися, але ж залишився через бідність неписьменним, прокляв би свого ледачого нащадка. В Інтернеті є безліч ресурсів, де можна навчатися майже усьому, від іноземних мов до робототехніки, але багато хто користується цією мережею, щоб обмінюватися фотографіями котиків, базікати про дрібниці або лаятися між собою.
Люди витрачають час на дрібниці. А час є безцінним ресурсом, бо він спливає безповоротно. Так, година за годиною, проходить життя. Ми вже не повернемо той час, який втратили. Так давайте ж менше марнувати час і витрачати його тільки на речі, що цього варті.
Серед ночі на небі біліє,
Тьмяно світить,
<span>Та зовсім не гріє.(місяць)</span>