Здавна трудівники<span> ділилися на майстрів та ремісників. Справжніх майстрів, тих, хто творив у своїй уяві, а потім втілював це у конкретній справі, менше. Проте необхідні й ремісники - сумлінні виконавці задумів інших. Думаю, що людиною творчої праці може бути не лише учений-книжник, дослідник якихось складник питань, а будь-яка людина, в якої є іскра Божого дару, талант, здатність до мислення, уяви, фантазії, мрії і її втілення. Такий, на мою думку, майстер Яким Погребняк. Він не міг погодитися одразу на зведення храму за якимось зразком (як скрізь!), він повинен був уявити собі, побудувати цю споруду в думках, «побачити її», «відчути» і тільки тоді приступати до роботи. В результаті тяжких душевних мук прийшло до майстра натхнення, він побачив «свій» храм - «веселий, сонячний храм із соснових дощок» з мідними, а може, й «золотими дзвонами». Стати Майстром, людиною-творцем нелегко. Тут потрібні і талант, і натхнення, і величезна праця над собою. Не в кожного вистачає сили для цього. Але хто все-таки наважується досягти слави Майстра, той має велику винагороду - душевну радість, задоволення, гордість і, головне, пошану від людей, їхню вдячність. А що може бути кращим у житті!</span>
<span><span>1.
</span>Все добре, що добре
кінЧається. - КінеЦь – ділу вінець.</span> <span><span>2.
</span>Добро пуШить, а лихо
сушить. - Гроші - пуХ, тільки дмухни на них - і немає.</span> <span><span>3.
</span>Лізе в вовки, а хвіст
собаЧий. – СобаКа гавкає від того паркану, до якого прив’язана.</span> <span><span>4.
</span>Не той друГ, що медом
маже, а той, хто правду каже. - ДруЖба та братство – найбільше багатство.</span> <span><span>5.
</span>БреХливу собаку далеко чути. <span>– Не бачив оком, то не
бреШи язиком.</span></span>