1. Не всі композитори в дитинстві навчалися в музичній школі. 2. На цей захід запросили тільки зірок шоу-бізнесу. 3. Це неправильна адреса, бо будинку 112 на вулиці Коцюбин ського немає. 4. Свою біографію я написав за двадцять хвилин. 5. Настала тиша — ні пари з уст. 6. Працівники фірми «Світанок» виконали свою роботу раніше встановленого терміну. 7. Весь тиждень ми працювали, а на вихідні поїхали відпочивати за місто. 8. Від нестачі кисню можна знепритомніти. 9. Наша вулиця названа на честь композитора Веделя. 10. Не хвилюйся, що не виходить — кажуть же: перший млинець нанівець. 11. Любов до природи — основний мотив «Мисливських усмішок» Остапа Вишні.
Мініатюра на тему “Зима»
Зима… Мабуть, як і більшість людей, я мрію про неї спекотного
літа. А потім, коли спливає час, вона нарешті приходить – гарна та
сніжна, вітряна або ж спокійна та велична. Замітає снігом усю грязь
пізньої осені, прикриває все сміття на вулицях, прикрашає голі, негарні
дерева.
Для мене зима – це не дати на календарі. Адже вона може і не
прийти першого грудня. Останнім часом її доводиться чекати довго.
Кажуть, що виною цьому глобальне потепління. Але як жити без зими, без
справжньої, зі снігом, зі свіжим морозним повітрям?
Для мене зима – це білий, іскристий сніг увечері. Це
малюсінькі сніжинки, прозорі кришталики на пухнастій рукавичці. Їх так
хочеться з’їсти, хоча дорослі забороняли це з дитинства. Це такий час,
де я завжди буду щасливою дитиною, буду верещати, ковзаючись на
льодяній гірці, буду тягти за собою санчата, буду ліпити та кидати
сніжки, поки руки не «відмерзнуть» остаточно, і не буду боятись
захворіти потім. Буду бігти по доріжці, де бадьоро хрумтить утоптаний
сніжок під ногами…
Я завжди уявляю собі зиму як прекрасну Снігову королеву.
Часто, прокидаючись взимку сонячного дня, я радію просто від того, що
бачу на віконному склі морозні візерунки. Хоча мені не раз пояснювали і
в школі, і вдома, звідки вони беруться, я вже не дуже пам’ятаю це
пояснення. І тому для мене вони – завжди чудо. Мабуть, Снігова королева
усю ніч старанно розмальовувала мої вікна, коли її ніхто не бачив за
завісками.
<span>Так, взимку довго не побігаєш надворі, не пограєш у футбол чи
бадмінтон, не можна купатися у річці та морі. Але можна зайнятися
зимовим спортом, наприклад, лижним. Або почитати хорошу книжку. Чи
просто прийти додому та провести час зі своєю родиною, послухати
історії дідуся чи бабусі, допомогти батькам, погратися з братами та
сестрами, якщо вони є. Для чогось же потрібна людям така погода, коли
нікуди з дому не підеш.</span>
По деревах, кущах, дахах, вікнах. По листочках, калюжах, шибках.
Бігали діти(и) по стежинках(ах) та алеях(ях) старого парку. По деревах(ах) з гілки на гілку стрибала білочка. На кущах(ах) розселились снігурі(і). Щосуботи ми ходимо в басейн.
У дужках - закінчення)
Найдорожчий скарб наш
– це життя. Від нього сила, від<span>нього –
задоволення. Інколи живеш і не
знаєш, для чого, з</span><span>якою метою ти живеш.
Людина не кішка й має лише одне</span><span>життя, тому потрібно
прожити його з любов’ю до інших, умі-</span><span>ти радіти кожному дню,
помічати все прекрасне навколо се-</span><span>бе, розділяти горе і
радість не тільки зі своїми близькими , а й</span>із тими людьми, які потребують уваги. А найважливіше –<span>вірити в себе . Людина
має прожити життя й залишити після</span><span>себе якийсь слід. У
народі кажуть, що кожен повинен посади-</span><span>ти дерево, збудувати
дім , виростити сина. Тільки тоді життя</span><span>прожито недаремно.
Василь Симоненко писав : ”На світі той</span><span>наймудріший, хто
найдужче любить життя”.</span><span>Тож любіть своє життя, цінуйте кожну його
хвилину, бо</span><span>час утратити-це втратити все. </span>
<span>Зв'яжіть його!
Надеюсь, что помог Вам</span>