Данте народився в 1265 р. у сім'ї флорентійського дворянина Аліг'єро ді Беллінчоне л'Аліг'еро. Сина назвали Дуранте, скорочено — Данте. Батько Данте володів будинками, земельними маєтками, мав середній на той час прибуток. Мати померла рано, і Данте не пам'ятав її. Коли Данте виповнилося 9 років, він зустрів на вулиці свою ровесницю, доньку сусіда Портінарі на ім'я Беатріче. Ця перша зустріч зворушила душу хлопчика і створила в його уяві нетлінний образ Кохання, що згодом увійшов у його творчість. Про дівчину в яскраво-червоному вбранні як про втілення Вічно Жіночого Данте розповів у своїй першій книзі «Нове життя» (1295). Поет пише про те, як розквітло й оновилося його життя, осяяне коханням до Беатріче.
Наприкінці XIII ст. Флоренція опинилась у центрі жорстокої політичної боротьби. Особливої гостроти набули суперечки між гібелінами (дворянська партія, що виступала за об'єднання країни під владою німецького імператора) і гвельфами (торгово-промислова партія, яка об'єднала прибічників Папи Римського). Врешті-решт гвельфи перемогли. Данте, прибічник гвельфів, бере активну участь у суспільному житті Флоренції: він обіймає почесну посаду пріора, виконує дипломатичні доручення, веде переговори в Римі з Папою Боніфацієм VIII. Але в таборі гвельфів немає згоди. Гвельфи розділилися на «чорних» (оптиматів) і «білих» (пополанів). Данте був завзятим «білим» і разом з іншими цехами боровся проти панування «чорних». Поет відстоював інтереси різних прошарків народу, плекав надії на об'єднання Італії, удосконалення суспільного життя, де здібності людини зможуть виявитися вповні. Внутрішньоміська боротьба була тривалою і жорстокою, але 1302 р. «чорні» взяли гору. Данте у той час був у Римі, і його заочно засудили до вигнання з Флоренції. У вироку говорилося, що його спалять живим, якщо він наважиться повернутися в місто. Так почалася пора поневірянь Данте. Він говорив, що зрозумів, «який гіркий хліб чужий, як тяжко підніматися чужими сходами». Розповідають, що Данте побував майже в усіх містах Італії, шукаючи притулку. Самотність на чужині (його дружина Джемма Донаті залишилась у Флоренції), розчарування в папській партії гвельфів, страх за майбутнє рідного міста — усе це привело поета до сподівань на владу імператора. У 1310 р. німець; кий імператор Генріх VII вступив із військом в Італію, і запальний поет оголосив себе його прихильником. Трактат «Про монархію» втілює віру автора в ідеального монарха, який служить народозі і не залежить від церкви й панства. Але Генріх VII незабаром помер, і надія Данте на повернення на батьківщину померла разом із ним. Останні шість років Данте провів у Равенні, де й закінчив свій життєвий шлях 14 вересня 1321 року.
Крім «Нового життя», перу Данте належать й інші твори. Наприклад, у філософському творі «Бенкет» (1304) письменник утверджує природну схильність людей до пізнання, що є «найвищим досягненням життя». У трактаті «Про народну красномовність» (1304) Данте уславлює красу й велич народної італійської мови, але він не заперечував значення латини, яка, на його думку, може залишитися мовою науки й літератури.
Данте цілком справедливо вважається основоположником італійської літературної мови, яка, за його словами, може стати кроком до об'єднання Італії.
<span>Найбільш відомий твір Данте — поема «Божественна комедія», яку поет розпочав приблизно у 1307—1313 рр. і завершив у 1321 р., незадовго до смерті. Незабудь добавить в друзья, и поблагодорить)</span>
Он вдруг понимает, что «милейшего пса он превратил «в мразь». В результате эксперимента доктор получил «исключительногопрохвоста», «хамаисвинью», человека с самым «паршивым» сердцем «из всех, которые только существуют в природе».
Помещик, изгнав из своего имения мужиков 'одичал', 'оброс с головы до ног волосами' (гипербола), 'ходил всё больше на четвереньках' (гротеск), 'утратил способность произносить членораздельно звуки' (гротеск), превратился в дикого зверя (метафора и гротеск).
Жилин-Любит животных, в частности свою лошадь, называя её ласкательными словами. Проявляет жалость, замечая страдания бедного животного.Не жаждет выставить себя героем. Смелый, мужественный, решительный, наблюдательный, предусмотрительный, осторожный и умный. Лаконичен и точен в передаче своих чувств и мыслей.Только убедившись, что Костылин зарядил ружье, решился подняться на гору.Днём делал куклы для Дины, ночью рыл подкоп.Надеется только на свои силы, активно ищет способы выбраться из плена. Отправляет письмо по другому адресу, чтобы не беспокоить бедную мать. Не подчиняется обстоятельствам – стремится к освобождению.
<span>Костылин-Не имеет целей, поэтому ни к чему не стремится, не сопротивляясь, следует обстоятельствам.Подло убежал, испугавшись за свою жизнь, как только увидел татар.Эгоистично полагается на других, при этом сам не делает ничего, чтобы спастись. Уверен, что родственники выкупят его.Нерешительный, слабый духом и телом.</span>
<span>Молодая рыжая собака — помесь такса с дворняжкой — очень похожая мордой на лисицу, бегала взад и вперед по тротуару и беспокойно оглядывалась по сторонам</span>