Мене дуже вразила повість Михайла Стельмаха "Гуси-лебеді летять" своїм казковим світом, народною мудрістю і багато що вперше відкрила для мене, примусила замислитися над споконвічними цінностями мого народу. Через показ культу матері, праці, рідного слова вона відкриває секрети української родинної педагогіки, яка вкладає саме у ті "гуси-лебеді" душі дитини.
<span>Матір'ю прищеплюється Михайлику святе ставлення до землі, оранки, сівби, до дерев, насіння. Своїм прикладом вона навчає сина довіряти землі свої болі і радощі і просити, щоб та родила "для всякого". Бачити красу і визнавати владу природи вчить дід Дем'ян: за його словами, лебеді приносять на крилах весну і життя, а сонце скоро відімкне своїми золотими ключами землю. Народною педагогікою сповнена і глибока пошана до українських обрядів, звичаїв і ритуалів. І вишивані рушники, і калина, і трепетна повага до хліба - все це душа народу, його родинна мудра педагогіка, набута віковим досвідом. </span>
<span>Та у повісті вона постає ще й випробуваннями в період знецінення життя у грізних вихорах громадянської війни та культивування нетерпимості. Морози вдарили по крилах Михайликових "гусей-лебедів", коли класові принципи роз'єднали людей, а нова "педагогіка" почала пускати паростки в людських душах. Ось Люба каже Михайликові: "У нашого діда революція гарного коня забрала, а взамін поганого дала". "Бо так треба було", - кажу я словами дядька Себастіана, і дівчинка погоджується зі мною". </span>
<span>У цьому "так треба було" криється урок "класової" педагогіки, що йде всупереч українській родинній, за якою головними у людини повинні бути чесність, гідність, справедливість, любов до людей і рідної землі. Все це прищеплюється дитині з перших років життя. </span>
<span>Саме така родинна педагогіка виховує справжню Людину. У цьому переконуєшся, читаючи чудову повість "Гуси-лебеді летять", за яку хочеться уклонитися письменнику і подякувати йому за науку і любов до рідної землі.</span>
21 числа в 1895 году, в небольшом селе Константиново Рязанской губернии, в семье крестьян раздался крик новорожденного. Родился великий русский поэт, представитель имажинизма и новокрестьянской поэзии – Сергей Александрович Есенин. Ни один поэт ХХ века не соединял столь легко, просто и красиво в своих произведениях сочетания животного мира, величие природы и рукотворность человека. Это убедительно подтверждает даже красочный и самый короткий стих Есенина в его большом творческом наследии.
В 1912 году, окончив училище и за ним церковно-приходскую школу, Сергей отправился в столицу, где стал работать в книжном магазине, а затем в типографии. Двумя годами позднее Есенин впервые увидел свои стихи опубликованными в детском журнале «Мирок». О жизни Есенина написаны целые книги, сливающиеся в многочисленные тома. Певец русской природы ювелирно, несколькими штрихами, изображает величие и бесконечную тайну жизни в своих больших и малых произведениях. Самый короткий стих Есенина, написанный им в 1910 году, удивительно точно это передаёт:
Там, где капустные грядки
Красной водой поливает восход,
Кленёночек маленький матке
Зеленое вымя сосёт.
Насколько красочно и тонко описан утренний миг! Вероятно, стихотворение было написано, когда взгляд поэта устремился на горизонт, на котором сливались, словно в поцелуе, лучи солнца и огородные ряды. Но в следующих двух строчках Сергей Есенин некоторых удивляет, а других и вовсе заставляет задуматься, вводя новое слово «кленёночек».
<span>
</span>
Я б написала только я не знаю что такое кайдашева
1.Например, "Сметливость его и тонкость чутья меня поразили" А. Пушкин - Меня поразили его сметливость и тонкость чутья.
2. Белеет парус одинокий
В тумане моря голубом
3.Швейцара мимо он стрелой
Взлетел по мраморным ступеням.
(А. С. Пушкин. «Евгений Онегин» )
4.Трудами ночи изнурен
Я лег в тени.. .
(М. Ю. Лермонтов. «Мцыри» )
5.Из гроба тогда император,
Очнувшись, является вдруг.. .
<span>(М. Ю. Лермонтов. «Воздушный корабль») </span>
<span>1. Білий, як пір'їна, холодний, як крижина.
2. Біле покривало землю об</span>ійн<span>яло.
3. Скатертина біла землю всю накрила.
4. Народився восени, навесні вмираю.
5. Узимку своїм тілом землю зігріваю.
6. Шкребу, шкребу — не вишкребу,
Мету, мету — не вимету.
Пора прийде — він сам піде.
7. Надворі цукром бувало, а приніс в хату — розтало.
8. Узимку під ногами лежить, а влітку його не знайдеш.
Відповідь на загадки 1-8: Сніг
9. Дві дощечки, дві сестрички несуть мене з гори.
10. Дерев'яні коні по снігу йдуть, а в сніг не провалюються.
</span>Відповідь на загадки 9-10: <span>Лижі
11. Яка вода на воді плаває?
12. У воді родиться і води боїться.
</span>Відповідь на загадки 11-12:<span> Лід, крига.
13. Без рук, без ніг, без молотка скує містка.
14. Який майстер узимку через річку міст збудував?
15. Зроду рук своїх не має — візерунки виливає.
16. Без пензля та олівця, хто малюе без кінця?
17. Що за гість прийшов та тепло з'їв?
</span>Відповідь на загадки13-17: Мороз
18. Сніг на полях, лід на річках, хуга гуляє, коли це буває?
Відповідь на загадку 18: Взимку
<span>19. Ішла пані в білому убранні, як посипалось убрання — всю землю вкрило.
</span>Відповідь на загадку 19: <span>Зима і сніг</span>