Якісні прикметники відповідають на питання <em>який?, яка?, яке?, які?</em> і мають ступені порівняння, називають ознаки предметів що сприймаються через відчуття.
Відносні прикметники відповідають на питання я<em>кий? яка? яке? які?</em>, але не мають ступенів порівняння, називають ознаку через відношення до предмета.
Присвійні прикметники відповідають на питання <em>чий? чия? чиє? чиї?</em>, називають ознаку за належністю предмета кому-небудь.
Зимовий ранок
Заглянув зимовий ранок у моє віконечко.Він тихенько постукав і привітався. Чому ж ранок такий сумний?
Вийшла я на подвір*я. Зимове небо було сірим, заспаним. По ньому пливли сірі, волохаті хмарки. Вони закрили сонце. Повітря холодне, важке. Змерзла земля вкрита білим снігом.Дрімають безлисті дерева. Рідко пролітають заклопотані пташки.
Сумно. А так хочеться розвеселити ранок. Покличу сонечко. І засміється ранок!
Державний прапор України - це стяг із двох кольорів: синього та жовтого. Що нагадують ці два кольори ? Синій - колір чистого неба , а жовтий нагадує пшеничне поле, Що колоситься під світлим сонечком. Прапор держави можна побачити в українській школі на лінійці , в залі засідання , у суді.Прапор ніколи не залишить символів України.
широкий-безмежний,просторий
Знання — фундаментальне філософське поняття, визначене в Філософському словнику як «форма духовного засвоєння результатів пізнання, процесу відображення дійсності, що характеризується усвідомленням їх істинності»[1].
Знання можна визначити також як форму інформації, існування
систематизованого результату інтелектуальної діяльності людини
(пізнання)<span>[джерело?]</span> — з огляду на фундаментальність поняття його важко виразити через простіші філософські категорії<span>[джерело?]</span>. Наприклад, за словами Платона знання — це «підтверджена істинна віра»[2][3] . Знання протилежне незнанню, тобто відсутності перевіреної інформації про що-небудь[4].
Виділяють<span>[Хто?]</span> різні види знання: істинне (у стародавніх греків епістеме), наукове, повсякденне (у стародавніх греків докса), інтуїтивне, релігійне та інші<span>[джерело?]</span>.
Повсякденне знання служить основою орієнтації людини в навколишньому
світі, основою її повсякденної поведінки і передбачення, але звичайно
містить помилки і протиріччя<span>[джерело?]</span>.
Науковому знанню властиві логічна обґрунтованість, доведеність,
відтворення результатів, прагнення до усунення помилок і подолання
суперечок<span>[джерело?]</span>.
3нання, набуте людством, фіксується в знаках природних і штучних мов, наприклад у текстах<span>[джерело?]</span>. Аналіз сутності знання, його становлення, критеріїв істинності та цінності є предметом галузі філософії епістемології[5]. У пострадянських країнах частіше вживається термін теорія пізнання або гносеологія[6].
Тоді як епістемологія більше зосереджена на структурі самого знання,
гносеологія розглядає в першу чергу процес отримання знань суб'єктом
пізнання[7]. З іншого, практичного боку, педагогіка вивчає не саму суть знання, а методи його ефективної передачі[8].