О.С. Пушкін біографія скорочено Олександр Сергійович Пушкін народився 26 травня 1799 в Москві. До 12 років Пушкін ніде не навчався, а у віці 12 років надійшов на навчання в Імператорський Царськосельський Ліцей, який вважався вищим Російським навчальним закладом. Пушкін закінчує ліцей в 1817 році, і випускається в чині колезького секретаря, після чого його визначають в Колегію закордонних справ. У 1820 році він закінчив поему «Руслан і Людмила» — перший великий твір. За епіграми, вольні вірші, що швидко розповсюджувалися по Петербургу, в 1820 році Пушкін був відправлений в південне заслання. За чотири роки він переїжджав у різні міста: Катеринослав, Кишинів, Одесу. Під час цього посилання ним були написані романтичні південні поеми «Кавказький пленник», «Бахчисарайський фонтан», «Брати розбійники», а в 1823 році він почав роботу над романом у віршах «Євгеній Онєгін». У 1824 році Пушкін був відправлений в північне заслання в маєток батьків Михайлівське, де після від’їзду родини жив з нянею. Там він продовжував роботу над «Євгенієм Онєгіним», писав «Бориса Годунова», вірші. 1826-1830 роки. На початку цього періоду Пушкін має аудієнцію з новим царем Миколою I, після якої поетові обіцяно найвище заступництво і відсутність будь-якої цензури для його творів. Однак через два роки після поеми «Полтава», а також, що стала відомою уряду «Гаврііліади» написаної ще в 1821 році, за Пушкіним встановлюють поліцейський нагляд. У 1830 році Пушкін посватався до Н. Гончарової. Перед одруженням він поїхав до маєтку в Болдіно, де змушений був затриматися через карантин. Цей період у творчості Пушкіна називають Болдинскою осінню, протягом якої він написав велику кількість літературних творів найрізноманітніших жанрів. У 1831 році Олександр Сергійович одружився. Його обраниця — Наталя Гончарова — була відомою красунею, у неї було безліч шанувальників, до яких Пушкін її ревнував. У ці роки він писав твори на історичні теми — «Дубровський», «Капітанська дочка», «Історія Пугачова». 7 січня 1833 Олександр Сергійович Пушкін обирається членом Російської Академії — центру по вивченню російської мови, заснованого Катериною II в 1783 році. У 1836 засновує літературний журнал «Современник». На жаль, доходи від продажів журналу не покрили навіть витрат на його створення. В листопаді 1836 року з’являється конфлікт Пушкіна з французьким офіцером Жоржем Шарлем Дантесом, причиною якого була ображена честь поета. 27 січня 1837 Пушкін був поранений Дантесом на дуелі і через два дні помер від перитоніту у себе вдома. Похований на кладовищі Святогірського монастиря Псковської губернії.
<em><u>Иван Васильевич</u></em> тоже сделал свой выбор, и мы
убедились в том, что он определяет жизнь человека. Герой служит людям, творит добро, но ради этого ему многим пришлось поступиться. Выбор у каждого есть всегда. Какой – зависит от самого человека.
Образ <em><u>Ивана Васильевича</u></em> – это ответ Толстого скептикам, утверждающим, что один человек ничего не сможет сделать со всеобщим злом, не изменит систему, его порождающую.
По крайней мере, всегда можно начать с самого себя, ощутить свою личную меру ответственности за происходящее. Толстой заставляет нас серьёзно задуматься над собой.
Кладовая солнца" М. М. Пришвина - сказка-быль, в которой переплетаются и правда, и вымысел, и легенда, и жизнь. Уже сам зачин произведения словно вводит нас в волшебный, сказочный мир: "В одном селе, возле Блудова болота, в районе города
Переяславль-Залесского, осиротели двое детей... ". Но в то же время мы понимаем, что описанные события происходили на самом деле. Во-первых, автор точно указал место и время, во-вторых, рассказ ведется от лица человека, жившего по соседству, а в сказках обычно говорится, что дело было "давным-давно", и происходило оно "в тридевятом царстве, тридесятом государстве".
Настя и Митраша - главные герои. "Золотая Курочка" и "Мужичок в мешочке", как ласково называли их соседи. После смерти родителей им досталось все крестьянское хозяйство: изба пятистенная, корова Зорька, телушка Дочка, золотой петух Петя и поросенок Хрен. Дети заботились обо всех живых существах. Настя, занимаясь женскими домашними делами, "хлопотала по хозяйству до ночи". На Митраше лежало все мужское хозяйство и общественное дело. Так дети жили дружно, не зная горестей и бед. Это описание жизни ребят тоже напоминает сказку - чудесный мир, где все живое взаимосвязано.
Сказочные герои всегда противостоят врагам: ведьмам, Кощею, Бабе Яге и другой нечисти. Так и герои "Кладовой солнца" оказываются в ситуации, когда они должны противостоять опасностям и злу (которое может таиться не только вокруг, но и внутри самого человека) . Однажды, вспомнив о том, что в лесу есть палестинка, на которой растет самая вкусная клюква, Митраша и Настя отправляются туда, чтобы набрать побольше этой "полезной для здоровья ягоды". А дорога на чудесную палестинку лежит через Слепую елань - гиблое место, где пропало много людей и животных. Пройдя полпути, Настя и Митраша присели отдохнуть на Лежачем камне в Блудовом болоте, о котором существовала легенда, что лет двести тому назад ветер-сеятель принес сюда два семечка: семя сосны и семя ели. Оба семечка легли в одну ямку, и из них проросли два дерева. Их корни переплелись, а стволы тянулись к свету, стараясь обогнать друг друга. Деревья разных пород боролись между собой за питание, воздух и свет. И когда ветер качал эти деревья, ель и сосна стонали на все Блудово болото, словно живые существа. Так и Настя с Митрашей иногда спорили между собой. И не случайно ссора, случившаяся между ними, произошла под этими деревьями. У Пришвина природа принимает участие в судьбе героев, она изображена не только живой, но и имеющей Душу, которая, как у человека, радуется, печалится, любит, страдает (эти же приемы очеловечивания природы мы встречаем и в сказках) .
<span>"Кладовая солнца" - удивительная сказка-быль, которая заставляет задуматься о своем отношении друг к другу и к миру вокруг нас, дает нам новые знания о жизни, учит любви и внимательному отношению к природе.</span>
Автор ценит его за решительность и отважность, но все же не одобряет его поведение......