<span>
Читання романів може не тільки
сприяти занурення у світ фантазій, а й надихнути на подвиги. Саме це і
сталося з головним героєм роману Мігеля де Сервантеса Дон Кіхот.
Хитромудрий ідальго з Ламанчі вів звичайне життя і користувався
авторитетом серед сусідів, поки не дістався до власної бібліотеки.
Лицарські подвиги і пригоди так вразили його, що він вирішив, ніби все
це нагромадження безглуздих небилиць - щира правда, що для нього в
цілому світі не було вже нічого більш достовірного. Одягнувшись в зброю
і видершись на стару шкапу, що отримала горде ім'я Росинанта,
новоспечений лицар відправився робити великі діяння.
Володіючи воістину лицарськими достоїнствами - благородною душею і
добрим серцем, хоробрістю і гордістю, порядністю та справедливістю, Дон
Кіхот задався метою звільнити Іспанію від злих чарівників, велетнів і
розбійників.
<span>Не маючи можливості зустрітися зі справжніми суперниками, він
закликав на допомогу уяву - і ось вже кипить бій з вітряними млинами. І
це - ще не самий ексцентричний вчинок. Герой роману намагався битися з
лютими левами, пускався в усі тяжкі, щоб прославити ім'я своєї дами
серця - Дульсінеї Тобосської.
Відірваність Дон Кіхота від реальності просто вражає. Здається, що він
не помічає, в якому часі живе. Тому не випадково його лицарські подвиги
виглядають смішними, а самого Дон Кіхота характеризують як
божевільного дивака, дурня і посміховисько, у якого вітряні млини
кружляють в голові.</span>
Але чи справді ідальго такий дурний? Адже поради, які він давав
Санчо Панси, який став губернатором, відрізняються мудрістю й
докладністю.
Мені здається, що Дон Кіхот - романтик і мрійник, що володіє власним
баченням світу, а його поведінка зумовлена прагненням допомогти, в
силу своїх можливостей, скривдженим, бідним і пригнобленим. На жаль,
сучасники не змогли зрозуміти і оцінити по достоїнству високі пориви
ідальго. І в цьому полягає трагізм його образу.
</span>
Назва твору: "Відчуття"
Автор: А. Рембо
Рід: лірика
Вид: інтимна
Тема: роздуми ліричного героя про пережите та його прагнення до злиття з природою.
Настрій твору: піднесений.
Художні засоби:
Епітети: «блакитні вечори», «безмежної любові»; порівняння: «все далі й далі, мов бродяга той, піду»; метафори: «я вітру голову дозволю омивати».
Средь поля одинокая
С ветвистой головой
Стоит моя знакомая
Качаясь в такт со мной
Весною одурманенный
Я жмусь покрепче к ней
К раскидистой с серёжками
Любовнице моей
Травою пахнет прелою
Одни мы средь полей
Стоим с берёзкой белою
Встречаем журавлей.
По плану:
1. Творческая история
2. Тема и идея
3. Композиция и внутренний сюжет
4. Лирический герой и система образов
5. Особенности поэтического языка на уровне фонетики, лексики, морфологии и синтаксиса
6. Жанр
7. Эмоциональная окраска
8. Особенности ритмики, размера, рифмы
9. Какие мысли и чувства у читателя вызывает произведение
10. Его место в творчестве автора и русской поэзии вообще