4 миллиарда, 328 миллионов. 176 тысяч, 214 единиц
<span>На перший погляд, усе зрозуміло. Дракон Грицько є втіленням добра, він здатний на самопожертву заради дружби та кохання, нехтуючи інстинктом самозбереження. Адже самопожертва — це риса, протилежна егоїзмові, коли людина жертвує собою, своїми особистісними інтересами задля єдиної мети, заради благополуччя інших. Тому Грицько під час поєдинку навмисно піддається й гине від списа джури лицаря Лавріна... А незадовго до цього помирає від старості мудрий пустельник, який навчив дракона грамоти. Отже, здається, підступний князь досяг своєї мети, зло перемогло добро. Але якщо замислитися, то не все так однозначно у творі Ю. Винничука. Адже автор не дарма показує нам страждання підлого володаря, який усвідомив свою помилку й гірко пожалкував про неї. Ми бачимо, як кається князь біля могил дракона та пустельника, називаючи їх найкращими друзями. Лицар Лаврін під час поєдинку дивним чином зумів розпізнати добру натуру дракона та відмовився знищувати його. Таким чином, у князівстві залишилися розумні, чесні, добрі люди! Настуня одружується не з чоловіком, якого дібрав їй батько, а з джурою, у якого сама закохалася. Врешті-решт, залишилися романтичні вірші дракона Григорія, які здатні пробуджувати в мешканцях Люботина найкращі почуття.
«Місце для дракона» - казка, яка містить чимало фантастичного. А головна мета казки – зображення перемоги добра над злом. Я вважаю, що не зважаючи на всілякі негаразди, якими повен сучасний світ, добро переможе. Адже допоки житимуть на цій землі щирі та милосердні люди, ми матимемо надію на злагоду.
</span>
Легенда – це переказ про яку-небудь історичну подію, викладенний в художній, поетичній формі. Літопис-це оповідання, у якому розповідь велася за роками.
.
Цвітуть бузки, садок біліє
<span>І тихо ронить пелюстки, </span>
<span>Напівзабуте знову мріє, </span>
<span>Як помах милої руки. </span>
<span>У небі вітер кучерявий </span>
<span>Колише теплую блакить, </span>
<span>І на землі гойдає трави, </span>
<span>І затихає, й знов шумить. </span>
<span>І раптом схоплює на крила </span>
<span>Хвилясті співи журавлів, — </span>
<span>І давня казка, вічно мила, </span>
<span>Зринає крізь хвилястий спів.
</span>
Недавно ми були у лісі, ходили по гриби. Тільки увійшли, на пеньочку розкрили свої парасольки опеньки. Далі під берізкою красувався великий червоноголовець. Біля стежки росли решетняки. У цей день ми назбирала повну корзину грибів.