Я вважаю що усмішка це найважливіше у житті людини. Усиішка це- радість,любов, щірість. І коли у людини все добре він усміхається.А для мене усмішка це коли всі мої родичі здорові, коли все добре.Усмішка риса щірой людиниюБудьте щірими
У мене є маленьке цуценя.Його звати Ургант.Це дуже маленький клубочок пуха білого кольору.Урганта мені подарувала мама за хорошу поведінку й гарні оцінки в цьому навчальному році.Коли я його побачила -покохала з першого погляду ,бо він такий маленький ,гарний та веселий.Це малесеньке створіння ,має дуже велике значення для мене ,він став моім кращим другом ,Ургант для мене не просто цуценятко ,а справжній-справжній друг!!!Я його дуже люблю та турбуюся про нього!
Кожна епоха дає свої поняття про цінності. Для епохи середньовіччя характерне матеріальне збагачення, для епохи Відродження — духовне зростання, для епохи сорокових років XX століття — завоювання і загарбання. З цього прикладу можна багато сперечатись, можна наводити докази і свідчення, але одне є незмінним, те, що не вимагає доказів, твердження, що найбільше багатство — хліб.
Коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні інші коштовності. Матеріальні блага нічого не варті, коли голодні їх виробники.
Звернімося до історії: Радянський Союз у 1933 році продавав хліб за золото, коли Україна гинула від голодомору. Недаремно старі люди такі заощадливі, бо вони пережили це страхіття. Моя бабуся, даруючи мамі свою каблучку, застерігала: «Бережи, може колись за неї виміняєш шматок хліба». У роки Великої Вітчизняної моя бабуся ходила на село вимінювати продукти за речі. А у 1947 році, коли в місті відмінили хлібні картки, село вимирало від голоду. Божевільні від голоду люди здатні були на вбивство заради шматка хліба.
Одного разу в музеї я бачив шматочок блокадного хліба, одноденну Норму ленінградця. Я вжахнувся від побаченого, бо той сіро-коричиевий шматочок швидше нагадував землю, змішану з половою, ніж хліб.
Пригадую фільм, побачений у дитинстві. Ішлося про дореволюційне село: господиня крає хліб, наділяє ним усю родину, а крихти змітає у долоню і їсть. Але були часи, коли хлібом не дорожили ні в місті, ні в селі. Тоді він був дешевим. Ним годували худобу, він лежав на смітниках. Це жахливо, коли хліб не шанують у місті, але ще більш жахливо, коли не шанують у селі. Мене дивує, як хлібороб може не цінувати хліб! Народна мудрість навчає нас: «Хліб — усьому голова», «Є хліб — буде й пісня». І дійсно, без хліба не буває смачною найвишуканіша страва, а пісню заводить лише сита людина.
Хліб — це геніальний витвір людини, у якого немає конкурентів. Хліб — це святиня. Не даремно хлібом і сіллю зустрічають бажаних гостей, хлібом-сіллю благословляють матері своїх дітей. І це не тому, що хліб і сіль — основні продукти, а тому що це уособлення рідної землі, символ праці і надії на майбутнє. Хліб — це міра совісті і людяності.
Завантажити в zip-архіві - Хліб — найбільше багатство (твір-роздум на мораль
<span> Пропоную дібрати такі 10 слів з ненаголошеними голосними -е-,-и- з перевірочними словами та чотири з них провідміняти так:
Вишневий - вИшня, шевця - швЕць, зачесати - чЕше, стемніти - тЕмний, степи - стЕп, перо - пЕра, шепотіти - шЕпіт, село - сЕла, стежки - стЕжка, верба - вЕрби, синіють - сИнь, кислота -кИслий, широта - шИрокий, чижі - чИж, кити - кИт, чило - чИсла, крило - крИла, плита - плИти, примирити - мИрний .
Н. верба село кислота стежки
Р. верб села кислоти стежок
Д. вербам селу кислоті стежкам
З. верби село кислоту стежки
О. вербами селом кислотою стежками
М. на вербах на селі у кислоті на стежках
</span>