Инверсия: Охотник где не метил луком,древа отягощают),
Эпитет : глубокие (леса),жирна мгла , тучных гор ,(воздух к нам)густой
Олицетворения:Прекрасны летни дни, сияя наисходе, Богатство с красотой обильно сыплют в мир; Надежда радостью кончается в народе; Натура смертным всем открыла общий пир. Созрелые плоды древа отягощают И кажут солнечным румянец свой лучам! И руку жадную пригожством привлекают; Что снят своей рукой, тот слаще плод устам
Метафора : (общий пир)
Синекдоха : и руку жадную пригожство привлекают
Сравнение: Так Нил смиренно протекает, бреговсвоих он не терзает, но пользой выше прочих рек: своею сладкою водою, в лугах зелёных пролитою, златой даёт Египту век
Перифраз: Царей и царств земных отрада, возлюбленная тишина... рука господня
Олицетворение: край скромен, плач гармоники, паровоз кряхтел, зловещая мгла, озера мертвеют
сравнение: инеем, как солью паровоз, похожий на самовар дым стелется туманом клюква величиной с орех в стогу, будто в запертой комнате
метафоры: неторопливая железная дорога, легкость на душе, <span>свист (шум) иволги,</span> косяки (стаи) бубенчик-болтун (колокольчик)<span>
эпитет: </span>океанский гул, ночной костер, горьковатый запах дыма, пушистый белый пепел, глубокая тишина
1.Чи задумувались ви коли-небудь над таким питанням: "Для чого живе людина?"Щоб відповісти на це питання, насамперед, ми повинні задуматись над тим, для чого я живу? Що в житті я повинен зробити? Яка моя місія?"Взагалі, людина - це центр Всесвіту, адже ще раніше зазначалось, що людина є творцем світу всіх культурних та багатьох інших цінностей. Спрямування будь-якої творчої дії людини на певну мету надає її діяльності характер свідомо визначеної діяльності. Звісно, мета людини зумовлена задоволенням її життєвих потреб. За період розвитку людини, як у фізичному плані так і в розумовому, відбулося в світі багато змін. Це призвело до виникнення багатьох сучасних технологій, до розвитку економіки та культури - за все це ми завдячуємо саме людям, які спрямували всі свої сили на ці досягнення. Тому з наукової точки зору людина живе для науково-технічного прогресу.У руслі релігійної думки вважається, що пріоритетом творчості володіє тільки Бог. Він є творцем світу і людини. В цьому положенні є певний сенс, адже визначити загальну доцільність людських дій, життя і творчості не так просто, бо ми зазвичай ставимо перед собою конкретні цілі, до реалізації яких прагнемо. Для чого живе конкретно людина, сказати ми не можемо, скільки б ми не думали над цим питанням. Тому ми зупиняємося на загальній думці, що людина живе для того, щоб творити, для того, щоб любити і пізнавати навколишній світ. Сучасне пізнання стверджує необмеженість людського розвитку. Можливості людини невичерпні. Зараз ми не використовуємо й малої частки своїх здібностей. А тому мусимо постійно дбати про розширення їх реалізації.Всім відомо, що ідеальний світ створити неможливо. Але ми повинні прагнути хоча б покращувати його і вдосконалювати. З усього цього ми доходимо до висновку: мета людини - це прожити життя так, щоб воно було чогось варте, прожити так, щоб щось після себе залишити, цінне для людства та наших близьких, для продовження роду людського.
2.Людина - жива істота, але на відміну від інших істот, вона має найвищу свідомість. Людина має розум, вона може замислюватися над сенсом життя, творити, працювати, досягати мети. У кожної людини на різних етапах життя є свої цілі та бажання.Багато років філософи всього світу намагаються знайти відповідь на питання, для чого живе людина на Землі.<span>Я вважаю, що людина живе для того, щоб самовдосконалюватися. Ми вчимося, опановуємо нові знання, працюємо, творимо та винаходимо різні речі. Людина працює, ростить дітей, навчає їх, передає їм свій досвід. Кожне нове покоління стає більш розвинутим, чим його попередники, завдяки чому з’являються нові технології.</span><span>Життя людини на Землі можливо умовно поділити на чотири стадії - дитинство, юність, середній вік і старість. Для кожної стадії притаманні свої цілі. Найбільш продуктивною стадією, на мою думку, є середній вік та старість, коли людина вже має певний досвід життя і здатна передати його наступним поколінням.</span>
Это отучения от вредоносных привычек
Житие - жанр древнерусской литературы, описывающий жизнь святого.
Характерные черты агиографического канона — холодная рассудочность, осознанная отрешенность от конкретных фактов, имен, реалий, театральность и искусственная патетика драматических эпизодов, наличие таких элементов жития святого, о каких у агиографа не было ни малейших сведений, пример тому — описание детских лет святого.
Очень важен для жанра жития момент чуда, откровения (способность к учению – божий дар) . Именно чудо вносит движение и развитие в биографию святого.