1) Насип мені пластівців, будь ласка!
2) В путь далекую зібрались отамани.
3) Якаж красива рослина - полин.
4) Ваш рукопис мені дуже сподобався.
5) Терміново очікую Вашої доповіді!
6) Якаж довга магістраль.
7) Я умію грати на роялі!
8) Потрібно випрасувати тюль!
1)В дитинстві я запитував у дорослих:"чому восени часто йде дощ?"
2)Мені на вухо шепотів дідусь:"Багато див буває в світі"
3)"виростеш, зрозумієш"- так зазвичай мені відповідав дідусь на мої запитання.
4)"який фільм сьогодні йде в кіно?"- зацікавився я.
Для пташки кожна мандрівка на чужину - це нелегка справа. Але іноді розлучитися з домівкою змушує люта та холодна зима. Сподіваючись на швидке повернення і лекгий політ, кожної осені птахи відлітають у вирій. Їх тужливе прощання з Батьківщиною не залишає байдужим жодне серце...
Та при весь сум, нове місце здалося напрочуд гарним і теплим. Пташки вражені багатою поживою вже починають забувати рідне небо. Кожен день нове місто, нові краєвиди... Та як би не було добре на чужині, серце рветься додому. І ось вже радісним щебетанням пташки сповіщають своє повернення додому.Потім знялися и полетіли за високі гори,за сіні моря та за бескрайні простори.Летіли вдень та вночі.Нарешті стомлені
птахи прилетіли.
Пташки тих країв були раді гостям.Вони дали їм пшениці та дозволили перепочити у їх будиночках.На наступний день вони
всі дружно будували гнізда для приїжджих гостей.Одні шукали хмиз,пух,піря та траву.Інші все це уважно складали.А після важкої роботи всі гралися та співали веселі пісні.
Ось так швидко пройшла зима.Відлітати вже не хотілося, але вони скучили за рідними місцями. Птахи обіцяли повернуться на наступний рік.Тепер у них з'явилися чудові друзі, які їх чекають.
1. Ведмежа послуга, ведмежий барліг
2. Солодке життя, солодкий цукор
3. Сталева воля, сталева труба
Одного разу мені на день народження купили велосипед.
Але я міг кататися тільки у себе на подвірьї,тому-що недалеко була дорога і мені не дозволяли батьки виїзджати на вулицю кататися з друзями
І тоді я задумався про те як було би добре якщо б зникли машини і я міг би спокійно їздити по дорогах і нічого не боятися
Мені батьки багато розповідали що траплялися нещастні випадки з дітьки які їздили на велосипедах і їх збивала машина,але я тоді придумав ось що
У нас недалеко був зарослий великий маєток
Я попросив батьків щоб вони зробили там вело-трассу але батьки не погоджувалися бо казали що це надто дорого.Тоді ми з батьками вірішили долучити інших батьків,людей і назбирати кошти.
Ви не повірите але рівно через півтора роки назбирали сумму дуже велику і сталося так що нам вистачило на побудування вело-трасси або по іншому вело майданчика